Є одна річ, яку я зрозумів у свої тридцять п'ять. Чекати немає сенсу. Якщо хочеш щось зробити, треба починати прямо зараз. Не треба сподіватися, що краще почати завтра. Завтра не існує. Не буде ніякого завтра. Завжди є тільки сьогодні. Сьогодні – і через п'ять років. Ти починаєш щось робити сьогодні, щоб десь бути через п'ять років. Ніякого іншого часу немає. Тому чекати немає сенсу. Не треба також сподіватися, що колись хтось прийде і щось для тебе зробить. Що хтось тебе знайде. Не прийде і не знайде. Бо «хтось» – це ілюзія. Його не існує. Не буде ніякого хтось.

Це не означає, що треба бути швидким і все робити одразу. Інколи треба бути повільним. Бо є сьогодні – і через п'ять років. І є твоя доля і справа життя, які приходять повільно. Як черепахи. Бо час – це черепаха. Але приходить вона тільки до тих, хто йде назустріч. Чекати немає сенсу.