На вчорашньому засіданні Ради безпеки ООН цілком очікувано РФ заветувала Резолюцію ООН про створення Трибуналу для розслідування авіакатастрофи пасажирського літака Boing 777 рейсу МН-17. Можна сказати, що в даному випадку Кремль поступив за прикладом відомого радянського авіаконструктора Яковлева в час Другої світової війни «лучше быть расстрелянным завтра, нежели сегодня». Чим, до речі, Кремль нерідко користується, сподіваючись, що в іншої сторони здадуть нерви. Тут, до речі, вже давно не йдеться про винних - всім давно відомо, що це РФ. А тепер світ отримав лише додаткове підтвердження.

Українська сторона з іншими постраждалими країнами, безумовно, застосує якийсь інший варіант аби утворити такий трибунал (план Б). Не виключено, що мова буде йти про Генеральну Асамблею ООН вже у вересні 2015-го року. Але в будь-якому випадку мова йде про набагато більшу кількість країн, які мають підтримати ініціативу створення Міжнародного суду, ніж учора. Правдою є й те, що рішення такого суду носить рекомендаційний (а не обов'язковий) характер.

І тут варто наголосити, що Україна, як ніхто інший, є зацікавленою стороною. Адже наша держава не тільки мусить довести світові свою невинність, але й мати чітку юридичну адресу, куди спрямовувати багатомільйонні вимоги представників жертв загиблого рейсу. Адже формально такі звернення приходитимуть до України, оскільки літак зазнав катастрофи в нашому повітряному просторі.

У випадку створення Трибуналу через ГА ООН восени цього року треба підтримки 2/3 країн - членів ООН. Тобто, якщо не зраджує пам'ять, нас мають підтримати щонайменше приблизно 130 країн. Звичайно, що організувати це до наступного засідання ГА ООН не під силу ні Президенту України, ні Прем'єр-міністру України, ані Голові ВРУ. Зараз, крім перших осіб, всі структури в нашій державі мають без всяких відпусток працювати на двосторонньому рівні з метою спонукання підтримки окремими країнами. Але, звичайно, найбільше навантаження ляже на МЗС України. Вперше за всю історію теперішньої незалежності українська дипломатія має таку важку і відповідальну місію. Всі решту в цьому контексті відходять на другий план. І тут не реально розпочинати роботу з «0», оскільки мова йде про 1 - 1.5 місяці. Адже тепер йдеться про результати діяльності протягом останніх років, інколи багатьох років. Теперішнє МЗС України має відштовхуватися насамперед від того наскільки ефективною була інформаційно-розяснювальна діяльність в інших країнах протягом останніх років. Насамперед проявиться наскільки якісним було фінансування закордонних дипломатичних установ України в останні роки, якою є тепер віддача; наскільки ефективною була методика їх роботи в кожній конкретній країні; наскільки ефективним був і є їх кадровий склад тощо.

Очевидно, що можуть виникнути проблеми з тими країнами, де зараз з різних причин нема послів України.