Вето Росії на резолюцію Радбезу ООН про створення трибуналу означає, що вона не змогла домовитися з урядами Малайзії та Нідерландів зайняти її сторону. І продемонструвала, що тероризм взятий нею на озброєння, як спосіб ведення світової геополітики. Це важливий висновок.

Якби трибунал був створений постало б питання, хто винен навколо подій щодо малайзійського Боїнгу? У військовому злочині могли б звинуватити президента Росії, міністра оборони та російських генералів, які планують операції і дають дозвіл на вчинення військових дій на території Донбасу. Вони постали б перед трибуналом у якості свідків або обвинувачених. Це був би малий нюрнберзький процес над російською верхівкою.

Тому Росія почала активно тиснути на Київ аби згорнути сьогодні військові дії і затвердити нову лінію кордону, створити зменшений варіант "Новоросії" на території Донбасу. Після чого зосередитися на протидії міжнародному трибуналу. На жаль, українське керівництво підіграє Москві. Це помітно через події в Широкиному, звідки вивели добровольчі батальйони, які активно протидіють російсько-терористичним військам. Потрібно було не піддаватися тиску, а показати світові, що Росія не виконує мінських домовленостей.

Вето Росії не означає, що шість країн-ініціаторів створення трибуналу втратили такі можливості на майбутнє. Будь-яка країна може внести проект резолюції знову на обговорення. Хоча це дуже складна процедура. Перед цим Україна має продемонструвати свою активну позицію протидії тероризму на своїй території. Провести власне розслідування щодо Боїнгу, знайти і надати Радбезу ООН документальні докази злочину з боку Росії. Тоді зможе вимагати припинення членства Росії в Радбезі ООН та створення трибуналу проти країни-агресора.

Після трибуналу Росію очікує повна ізоляція. З неї можуть стягти грошові кошти за загиблих, як це було з Лівією винною в авіакатастрофі американського Боїнга над Локербі (Шотландія) у 1988 році. Тоді Кадаффі сплатив більше 200 мільйонів доларів компенсації жертвам загиблих.

Та найголовніше - російського президента Путіна могли б визнати організатором чи посібником тероризму, або навіть військовим злочинцем. Це означало б кінець його політичної кар'єри. Бо він би втратив будь-яку міжнародну легітимність.