Бурштинова контрабанда сьогодні – топ-тема. Партії чорного експорту щороку набирали обертів і здається досягли апогею. Вилучена днями у Рівненській області партія перевищує загальний офіційний експорт бурштину з України минулого року. Із позицій економіки це – жах. Через те, що реальні цифри втрат держбюджету від тіньового обігу бурштину, вражають ще більше.

За різними оцінками, хоча й неофіційними, щорічно можемо експортувати 50–60 тон. А експортуємо лише дві тони, якщо вірити Держстату. Це десята частина загально світового обігу. В грошах за найскромнішими підрахунками – 2–2,5 млрд. гривень прибутку в бюджет щороку. Ці гроші мали б вирішити багато проблемних питань українців.

Вже цікаво, чи не так?

Але ці немаленькі суми досі лишаються у тіні. І будуть там доти, доки копачам бурштину не стане вигідно збувати його державі. Ціна гданських ювелірів в EUR3-8 за грам бурштину, до речі, спокушає не тільки рівненських та житомирських старателів. Так само за легкі гроші активно перетворюють свою територію у місячний ландшафт і росіяни у Калінінградській області.

Більш цивілізованим прикладом для нас має стати досвід країн Балтії. У Литві та Латвії не тільки успішно добувають, але й продають ювелірні прикраси по всьому світі. Створюючи, таким чином, додаткову додану вартість цінного ресурсу.

Маємо наснагу та бажання скористатися їх досвідом.

Два державних підприємства «Укрбурштин» та «Бурштин України» володіють розвіданими запасами та стануть базою для розвитку. Перше з них досі контролюється невідомими структурами, що довели справи на виробництві до санації. Ці ж структури сприяють нелегальному бізнесу копачів.

Чи можливі зміни і легалізація видобутку в умовах протидії криміналу? Можливі, якщо зробити всього п'ять кроків!

Спочатку держава має запропонувати власникам земельних ділянок, на яких знаходяться поклади бурштину, і місцевим громадам створити спільні підприємства з державними компаніями – ДП «Укрбурштин» та «Бурштин України». Відповідні закони України «Про державно-приватне партнерство» та «Про угоди з розподілу продукції» існують.

Наступним кроком місцевому населенню, яке наразі задіяне у незаконному видобутку бурштину, запропонують зареєструватися підприємцями протягом чітко визначеного терміну. Це логічно і має мотивувати людей.

Потім зареєстровані підприємці та товариства укладуть договори підряду зі профільними компаніями бурштинового кластеру видобувного сектору, частка держави в яких сягає більше 50%.

Четвертим кроком держава візьме зобов'язання в найкоротші терміни забезпечити всі спільні підприємства спеціальною дозвільною документацією для проведення робіт.

П'ятим – представники держави на місці видобутку і в правлінні спільних підприємств почнуть слідкувати за дотриманням вимог екологічного законодавства. У тому числі за першочерговістю висадження зелених насаджень і дотриманням всіх технологій рекультивації земель та лісів. Що означають ці кроки на практиці?

Наслідки очевидні. Держава отримає податки, чистий експорт і всі платежі за безготівковим розрахунком, які зможе прозоро контролювати. Місцеві громади або населення крім податків одержать також стабільну легальну роботу на своїх територіях. Власники або користувачі землі – частку у спільному бізнесі з державою.

Тому замість того, щоб пропонувати суперечливі законопроекти, що надають преференції, та відбілювати сьогоднішніх нелегальних власників копанок, які створили незрозумілі регіональні біржі, спробуймо використати існуюче законодавство для легалізації бурштину та наповнення бюджету.

Вірю, що переможе здоровий глузд. І наша ініціатива знайде підтримку не тільки в стінах Мінекономрозвитку. Адже бурштин – це камінь світла.