Кілька днів тому на мережевих ресурсах з'явився доволі цікаве повідомлення про створення Ніколаєм Азіровим «українського уряду у вигнанні». Ми не маємо підстав стверджувати, що прес-конференція «тіньовиків» (бо є претензії назвати «проект» утікачів «тіньовим урядом» задля більшої пафосності) фактом суто медійним, однак її суть і месиджі свідчать пропевні корекції кремлівського плану щодо України.

Йдеться про те, що «Опозиційний блок» (парасолька для екс-регіоналів і почасти комуністів), мабуть, перегляне принципи своєї легальної діяльності, і після «виборів» на окупованих теренах цілком може з'явитися альтернативний «кабмін», ба навіть «президент» Олійник. Такий собі рімейк УРСР у Харкові, куди у листопаді 1917 року з Росії завезли Євгєнію Бош, Юрія Коцюбинського, Владіміра Ауссема і Владіміра Затонского. Однак цього разу «тіньовики» матимуть легальну трибуну - фракцію Опоблоку у ВР.

Слід сказати, що ідея "тіньового уряду" не нова навіть для не надто зрілої української демократії, позаяк ми вже мали прецеденти такого утвору з легкої руки Юлії Тимошенко у час її остаточного розлучення з прем'єром Павлом Лазаренком. Не скажу, що та спроба "тіньовиків" дала відчутні результати, запам'яталася вона хіба яскравими буклетиками на якісному папері зі світлинами "міністрів" і "віце-прем'єрів".

Утім, по-перше, пересічний українець не сприймає серйозно опозиції системної та структурованої. Йому подавай атракцію, заворушення, стяги і промови. Ретельно вчитуватися у альтернативні постанови підпільників він не має ні часу, ні особливого бажання. Тим паче, сприймати викладки на слух, у виконанні народних депутатів. Бо надійнішим каналом для інформування виборців про свої конструктивні ідеї, ніж трибуна у залі на Грушевського, опозиціонери навряд чи володітимуть.

І по-друге. Уявіть собі почуття та емоції обивателя, якому вчорашній представник команди Януковича почне втюхувати звабливі обіцянки, пропонувати веселкові перспективи, при цьому нещадно критикуючи навіть осоружний чинний уряд. Я передбачаю, що у більшості громадян пам'ять ще доволі чіпка, аби повірити тим, хто найбільше спричинився до їхніх нинішніх бід.

А сумнівів, що серед представників "тіньового уряду" ми побачимо, крім уже засвічених, до болю знайомі обличчя, не залишається жодного після побіжного знайомства із програмою Азарова і К. А критеріями, за якими визначатимуть присутність у підпільній структурі визначених осіб слугуватимуть, мабуть, абсолютна відданість імперській ідеї Путіна, тобто реально - апріорі визначена мета повернення України під «омофор» Кремля.

Що ж, прапор у руки, триколор... Тільки чи українським буде збіговисько з колишнього московського готелю «Україна»?