Проблеми нещодавно підписаного президентом закону України «Про Національну поліцію»:

1. «Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, ЗА ЇХНЬОЮ ЗГОДОЮ проходять тестування на поліграфі» – профанація хорошої ідеї, слід було зробити тестування на поліграфі обов'язковим.

2. «Керівником та заступниками керівника поліції може бути призначена особа, яка: має вищу повну юридичну освіту; має стаж роботи в галузі права не менш як сім років; має досвід роботи на керівних посадах не менш як п'ять років» – це спричинить надмірне консервування кадрів у досить корумпованій «галузі права, керівних посад, юридичної освіти». Очищувати систему значно ефективніше людьми з-поза неї.

А в решті закон прогресивний – особливо тим, що розділяє Міністра внутрішніх справ і поліцію, що додасть прозорості правоохоронній сфері. Повноваження із застосування сили поліцією виписані досить чітко - витриманий баланс між правами людини й ефективністю поліції. Нарешті, я б особисто назвав поліцію «державною вартою». Хоча, можливо, на цей момент уніфікація назв і процедур зі світовим досвідом може бути корисною.