У Нижній Галілеї розкинувся Назарет - місто, де Діва Марія отримала Благу звістку і де жив Ісус Христос. І це - не єдиний факт, який притягує паломників з усього світу до Галілеї. Учені-релігієзнавці підрахували, що вісім з одинадцяти чудес Христос здійснив саме в цих краях, багатих архітектурними пам'ятками.

Розповімо вам про три місця в Галілеї, де варто затамувати подих і слухати історії. Сьогодні ми поговоримо про Гору блаженств, Табху і Капернаум.

Гора блаженств

У Євангелії від Матвія згадується гора, на яку зійшов Ісус Христос, щоб прочитати проповідь. Північніше від озера Кінерет є височина, яка дістала назву Гори блаженств - адже в тій легендарній проповіді кожен рядок починається зі слів «блаженні» і далі за текстом: «убогі духом», «ті, хто плаче», «сумирні», «голодні та спраглі правди», «чисті серцем»,«миротворці», «гнані за правду».

Протягом багатьох років історики сперечалися про те, яку ж гору наділити епітетом «блаженна». На думку візантійців, ішлося про пагорб, який називали Карней хіттин - дослівно «пшеничні роги»; цієї ж версії дотримується і католицька енциклопедія.

У 30-х роках XX століття францисканські ченці встановили, що Гора блаженств була в іншому місці, неподалік долини Табха. У ході археологічних розкопок з'ясувалося, що в IV столітті тут існувала церква. Загін священнослужителів, очолений релігієзнавцем отцем Белларміно Багатті, вирішив, що для будівництва нового храму кращого місця не знайти.

Сучасну церкву звели до 1938 року за проектом архітектора Антоніо Барлуцці. До речі, наказ про початок будівництва дав майбутній лідер італійської фашистської партії Беніто Муссоліні. Подейкують навіть, що частину потрібної суми виділив Адольф Гітлер. У процесі зведення храму Барлуцці зіткнувся із серйозною перешкодою: англійська влада вважала його адептом ідеології фашизму і намагалися перешкодити будівництву. Тому архітекторові довелося докласти чимало зусиль, щоб доставити мармур з Італії до місця призначення.

Церква, яка увінчала Гору, восьмикутна, а вітражі зі словами проповіді є нагадуванням усім, хто прийшов до святині.

Табха

Долину з арабською назвою Табха ізраїльтяни вшановують івритським «ейн шева», що означає «сім джерел». До речі, останні вирізняються високим вмістом сірки. А от греки іменували цю місцевість Гептапегон, підкреслюючи, що стільки риби, скільки є тут, не знайти в озері Кінерет більше ніде.

Крім природних особливостей, ця долина відома дивовижною спорудою - Церквою примноження хлібів і риб. У дворі, за священним місцем, є сім кранів у формі риб, які немов нагадують про унікальні джерела цієї землі. За біблійним переказом, саме тут Христос явив людям диво: як сила-силенна народу може насититися мізерною кількістю їжі, якщо нею годують з божественних рук.

«...Коли душа Іоанна Хрестителя полетіла в інший світ, Ісусу Христу захотілося побути на самоті й помолитися за померлого - так він і забрів у Табху. Однак люди не залишали його в спокої: цікаві намагалися заговорити з ним; хворі благали про зцілення. Цілий день Христос слухав скарги стражденних, зцілював, втішав, але до настання сутінків присутні зголодніли».

У главі 6 Євангелія від Марка подальші події описано так: «Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма. І їли всі - й наситились. І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби. Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!»

Згодом, під час правління імператора Костянтина, в 350 році на цьому місці звели храм. Через триста років на святиню зазіхнули завойовники-перси - і протягом майже тисячі років церква була похована під шаром попелу. Сучасний варіант відбудували силами Ордену ченців-бенедиктинців. Вівтар спорудили там, де був камінь, який слугував імпровізованим обіднім столом у часи Ісуса Христа.

Відвідувачі Табхи досі можуть споглядати оригінальну мозаїчну підлогу, яка практично повністю вціліла, відреставрували лише деякі плити. Обійшовши священний камінь, туристи і паломники насолоджуються відомим зображенням двох риб і кошиків з хлібом як символом достатку.

Капернаум

Капернаум - ще одне старовинне місто, життя якого вирує вже дві з половиною тисячі років. Від самого заснування воно процвітало, вельми вдало розкинувшись на кордоні держави, очолюваної царем Іродом. Тут завжди було велелюдно: благо, Капернаум був на перетині маршруту кочівників, які везли товар із Середземномор'я до Азії. Після смерті Ірода, коли римляни придушили повстання іудеїв, війська не чіпали Капернаум, навпаки, зробили його стратегічним центром, розмістивши там цілий легіон.

Біблія також відводить Капернауму особливу роль: саме тут Христос знайшов апостолів Іоанна, Якова, Матвія, Андрія і Петра. У Капернаумі Син Божий вилікував від лихоманки Петрову тещу і слугу римського сотника. Тут-таки Христос пішов за єврейським старійшиною, начальником синагоги Іаіром, котрий покликав Його воскресити мертву дочку, і здійснив справжнє диво, змусивши дівчинку повстати з мертвих.

А що ж відбувається в наші дні? Капернаум увійшов до числа національних парків. Тут мандрівники блукають руїнами Білої синагоги, захоплюються висотою колон і завмирають перед написом «Місто Ісуса», з трепетом відкриваючи ворота і ступаючи залитою сонцем землею.