Говорили, балакали, сіли і заплакали. У Верховній Раді «Самопоміч» і Ляшко зареєстрували законопроект про заборону політичної реклами. Це автоматично штовхне медіаринок у тінь, джинса виросте разів у п'ять, а ціни на участь у студії чи появу в новинах зростуть астрономічно – бо альтернативи не буде. Кандидати без грошей не матимуть доступу до виборця від слова взагалі. Місцеві медійні джинсовики тільки радітимуть, давно їм до рук не потрапляла така безальтернативна і прекрасна баблокосилка. Ті ЗМІ й ті партії, які намагалися чесно і прозоро тратити виборчий фонд на рекламу, маркувати її, будуть витіснені, як слабка ланка. Виживуть сильніші – простіше кажучи, діючі гравці, наявні політичні партії, які вже зайшли в парламент і мають доступ до ресурсу.

Далі – не існує практичного механізму, як довести, що це джинса. А от, журналістові здалося, що це суспільно важливо. Нереально довести, тому що джинса часто – це готівка або ліві контракти, і зараз джинса робиться дуже якісною і збалансованою. Ринок розвивається.

Видається загалом так, що розширюють дорогу, а паралельно скасовують правила дорожнього руху.

Заборона політичної реклами – це має бути прекрасна стратегічна мета, а на даному етапі, що ВАРТО було б зробити:

– Запустити не заборону, а регулювання. Ролики політичних партій повинні були змістовними, а не просто красивими. Прописати це зобов'язання. Збільшити тривалість ролика від 10 секунд до, наприклад, двох хвилин. Регламентувати кількість роликів на тиждень.

– Чітко прописати відсоток від виборчого фонду, який іде на рекламу; моніторити його, порушення – санкція ЦВК і Нацради.

– Мають бути кількісні норми щодо такої реклами на телебаченні для кожного гравця; до прикладу, він не може викупати понад певний час, відведений на рекламу, більше, ніж інші гравці, тощо.

Можна писати багато красивих слів про Європу і Швецію, але є одне але. У них немає такого явища як джинса. А у нас немає такого явища, як медіаринок.