Укрзалізниця. Їдемо поїздом #142 Львів - Київ. На посадці стоїть провідниця. Показую телефон з QR-кодом. Відповідь провідниці: "у мене нема сканеру, йдіть у сусідній вагон і скануйте квитки". Я їй відповідаю: "візьміть сканер і проскануйте, я нікуди не піду". Запускає в вагон, не перевіривши документи і кричить: "але ви покладіть речі і підіть проскануйте квитки". Вирішив сходити, чисто заради цікавості. Стоїть сивий дядька зі сканером біля молодого провідника. Підхожу, прошу просканувати квитки з телефону. Дядько вмикає диво техніку зі словами: "Сьогодні щось зовсім не хоче працювати. Дали нам погані сканери, ще і один на 4 вагони, а вони погано працюють!". Він його крутив, нахиляв, перевертав, а він не сканує, потім пік... і помилка. Я йому:"може вам роздрукований на папері дати і скануйте собі до самого Києва?". Підключається молодий: "ви краще, в касі роздруковуйте". Відшиваю відразу: "ніколи я цього робити не буду". Поки ми сперечались з молодим, старий щось зробив з помилкою . Я не знаю що він там натискав, але квиток відсканувався.І так само з другим. Фух.

Закінчується посадка, провідниця ходить по вагону, виганяючи проводжаючих. Я встиг увімкнути в розетку зарядку зі смартфоном, а то до Києва батареї не вистачило б. Провідниця мені: "ми ще навіть не поїхали, ви вже садите нам в поїзді батарею". Я не відреагував на неї.

Роздає постіль, запитує: "а у вас постіль проплачена?". Відповідаю, що так. Отримую надірваний пакет. Прошу замінити на цілий, міняє зі словами: "нам такі видають". Я зауважую: "а чому ви берете?". Не відповідає. Ще один чоловік, почувши розмову, теж міняє надірвані пакети з білизною на герметичні.

Фото автора

Розгортаємо постіль, щоб стілити, а там плями. Прошу замінити, міняє. Розриваємо другий пакет, теж саме. Викликаю начальника поїзда, пояснюю проблему, уважно слухає з усім погоджується. Вже втрьох відкриваємо третій пакет і там плями. Відправляє провідницю в спальний вагон за якісною постільною білизною, а його я попросив принести книгу скарг. Чекаю. З СВ принесли якісну постільну білизну і книгу скарг.

Доброго ранку! Ви виспалися? З таким словами зайшла до нас в купе провідниця. Усі інші пасажири купе в шоці. Вони вже спали, коли у мене була нічна "розборка" за якість послуг, тому не зовсім в курсі. Ще більше їх дивує наш комплект білизни, особливо помітні два гарних рушника різного кольору. Знову запитала про чай, каву. При тому погляд тільки в наш бік, немов інших пасажирів просто не існує. Далі: "ви не збирайте постіль, просто її залиште, я сама зберу". В купе запанувала повна тиша, яку порушує лише стук коліс. Цікаво, інші пасажири наступної поїздки теж будуть відстоювати свої права, чи застелять заплямовану білизну і ляжуть на ній спати?