В 1989 році я вийшов на першу демонстрацію протесту, яку організувала наша УСС, з гаслом "Геть 6-ту статтю". Це була стаття Конституції СССР "про КПРС, як керівну і спрямовуючу силу радянського суспільства".

Сьогодні вперше мені хочеться знову сказати ГЕТЬ іншій статті Конституції України під номером 92. Бо це стаття про "СПЕЦІАЛЬНИЙ (особливий) СТАТУС" міст. Не вірите? Цитую Конституцію:

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:...

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

Тобто. тому не треба шукати чорта, у кого чорт за плечима, як писав Микола Гоголь. Можливість для федералізації дрімала серед статей Конституції України. Виступаючи сьогодні на партійному з'їзді Президент вперше вказав на це:

"А ви знаєте, що конституційною реформою скасовується 92 стаття Конституції. А ви знаєте, що в ній чітке формулювання, що лише законами України встановлюється статус Києва як столиці, та статуси окремих міст. Це в діючій Конституції. І цим намагалися скористатися"

До останнього часу про цей казус "дрімаючого федералізму" пам'ятали тільки деякі із юристів. Ну раз Президент вже про це відкрито сказав, значить можемо вільно обговорити і ми. Конституційні зміни, які Верховна Рада прийме у першому читанні 31 серпня раз і назавжди змінять 92 статтю, прибравши з Конституції згадку про спеціальні/особливі статуси міст.

Відповідно, кожен, хто буде протестувати проти цих змін, працює на збереження 92 статті, яка значно сильніша за посилання у перехідних положеннях на закон про особливий порядок.

Чи усвідомлюємо ми взагалі різницю між ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ і особливим порядком здійснення самоврядування?

Особливий статус, який заперечують запропоновані конституційні зміни, може узаконити псевдодержавні утворення з населених пунктів, що будуть мати особливі права.

Особливий порядок самоврядування - значно слабша не записана у Конституції норма, яка діє згідно закону тимчасово протягом 3 років від прийняття закону і рік його дії вже минув.

Самоврядування на Донбасі принципово не змінюється - залишається тим, що й було. Ніяких керівників ДНР та ЛНР не обирають, кандидатам на виборах доведеться змагатись за місце мера Донецька, або мера розбомбленої Горлівки, чи за мандат депутата районної, або обласної ради.

Саме тому Путіна і його камарилью не влаштовують ці конституційні зміни. Проте дивно спостерігати як багато ситуаційних союзників серед українців виявилось у Москви.

Тож кожен, кого закликають 31 серпня прийти під стіни парламенту, має усвідомлювати, що об'єктом великої політичної (кремлівської?) гри:

1. Москва за будь-яку ціну хоче провалити ці зміни, щоби зберегти 92 статтю та спробувати через неї створити легітимний портрет своїм маріонеткам-заколотникам;

2. У випадку не прийняття конституційних змін, де є лише посилання на тимчасовий закон про особливий порядок, Росія та її лобісти будуть добиватися постійних законів та чіткої норми в Конституції України вже про особливий статус Донбасу.

3. Радикальна партія спробу зриву прийняття конституційних змін використає для себе на повну силу - це створить радикалам імідж опозиції при тому, що насправді вони перебувають при владі.

4. Напевно щиро про свої погляди заявить тільки Свобода, але хто сказав, що навіть щирих патріотів не можуть використовувати в Кремлі?