Згідно з останніми даними Центру соціальних досліджень «Софія», для українського суспільства сьогодні немає нічого важливішого за припинення війни на Донбасі.

Під час опитування респондентам запропонували визначити, яке завдання сьогодні має бути пріоритетним для Президента та уряду. Більше всього (49%) опитаних вказали як пріоритетне завдання - припинення війни. На другому місці виявилося завдання поліпшення економічної ситуації та створення робочих місць (16%).

У масовій свідомості домінує думка, що влада нічого не робить для того, щоб припинити війну на Донбасі, або ж робить недостатньо. Тільки 12 % опитаних вважає, що Президент і уряд роблять все від них залежне, щоб припинити збройний конфлікт. Третина респондентів дотримується думки, що влада для цього практично нічого не робить. Половина опитаних схильні думати, що влада дещо робить, але цього явно недостатньо.

Проблема врегулювання збройного конфлікту на Донбасі безпосередньо пов'язана з долею окупованих територій. 62% опитаних вважає, що головне - припинити війну, навіть якщо доведеться відмовитися від окупованих територій. Частка тих, хто виступає за продовження військових дій до повного визволення окупованих територій - 23%.

Майже половина опитаних вважає за можливе піти на певні поступки під час переговорів, щоб припинити війну на Донбасі та нормалізувати відносини з Російською Федерацією. Водночас, 39% респондентів дотримується думки, що на поступки йти не можна.

Під час опитування респондентам запропонували оцінити прийнятність певних заходів, мета яких - сприяти припиненню війни на Донбасі та нормалізації відносин з Росією. Прийнятними заходами, найчастіше вказувалися: перегляд Угоди з Євросоюзом про Асоціацію та створення Зони вільної торгівлі, а також офіційне підтвердження позаблокового статусу України.

Понад 70% респондентів вважає неприйнятним визнання незалежності «ДНР» і «ЛНР», а також офіційне визнання приєднання Криму до Росії.

ОЗНАКИ ВТОМИ

Наведені результати опитування свідчать, що українці продовжують втомлюватися від війни. Суспільно-політичні настрої у даному випадку можуть відображати загальнонаціональне стомлення. Втім, це може мати досить конкретні прояви і на індивідуально-психологічному рівні, а саме:

• Байдужість, нездатність радіти звичайним життєвим речам;

• Відчуття того, що немає більше сил;

• Розчарування всім і всіма;

• Особлива підозрілість, невіра нікому та нічому, навіть найбільш перевіреній інформації;

• Негативне самосприйняття, його полярність;

• Події, які раніше викликали бурхливі емоції (смерть, руйнування), не викликають особливих переживань;

• Загострення давніх психологічних і психічних проблем.

Волонтери та військові можуть відчувати і таку ознаку, мовляв, «я намагаюся, роблю, все, що можу, але чи буде моя роль оцінена?». Особливо актуальними ці ознаки є для багатьох жителів Донбасу.

Результати дослідження, проведеного нещодавно фондом «Демократичні ініціативи», показують, що у соціально-політичних настроях жителів Донеччини та Луганщини (підконтрольних Києву територій) ще виразніше, на тлі країни в цілому, проявляється соціально-психологічна втома від війни.

Патріотичні почуття - це головне, що сьогодні об'єднує українське населення в цілому. Так вважають 42% респондентів. Також вагомими об'єднавчими чинниками виявилися невдоволеність владою (36%), віра в краще майбутнє (35%) і прагнення спільно долати труднощі (35%).

Але у різних регіонах роль цих чинників виглядає дещо по-різному. На Донбасі 35% вважають, що українців передусім консолідують спільні труднощі життя, 30% - віра в краще майбутнє, 23% - відчуття втрати нормального життя, 22% - незадоволеність владою.

Основними почуттями, які виникають у населення України відносно майбутнього країні виявилися надія, тривога, оптимізм та страх. Частка тих, хто відчуває оптимізм практично не змінилася і становить 23%. Найбільше оптимістів на Заході (30%), найменше на Донбасі (14%).

Відчуття надії та тривоги превалюють в усіх регіонах, міняючись місцями: у Західному, Центральному та Південному регіонах переважає надія, у Східному ці почуття йдуть нарівні, а на Донбасі переважає тривога...

Для того, щоб справитися з індивідуальними проявами стомленості від війни, психологи пропонують знаходити ресурсні стану: заняття, обстановки, людей, які дарують умиротворення. Також побороти ці прояви можна за допомогою справ, які дають швидкий позитивний результат.

НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ВІЙНИ

Разом з тим, говорячи про соціально-психологічний рівень антивоєнної втоми, варто згадати таке поняття, як нетрадиційні бойові дії.

На відміну від звичайної війни чи воєнного конфлікту, мета яких - зменшення військового потенціалу противника, тактика нетрадиційних методів ведення бойових дій є спробою досягти військової перемоги шляхом згоди, капітуляції, або таємною підтримкою однієї зі сторін існуючого конфлікту.

Нетрадиційні бойові дії відрізняються від методів звичайної війни тим, що їх сили або цілі приховані, або не дуже добре визначені, а загальні або довгострокові цілі спрямовані на примус противника відмовитися від подальшого опору і скласти зброю. Загальна мета нетрадиційної війни - вселити у супротивника переконання, що досягнення миру і безпеки в конфлікті неможливо без компромісів або поступок.

Конкретні цілі включають спонукання обмеження противником рівня громадянських свобод мирного населення, пов'язаного з підвищеними вимогами безпеки; економічні труднощі, пов'язані з витратами на війну; провокування безнадійності, страху, депресії, що захиститися від нападу неможливо, і врешті-решт розпад морального духу противника, а також ту саму втому від війни...

Таким чином, стан втоми від війни, зокрема - у колективно-психологічному вимірі, може бути як природнім чинником згасання певного воєнного конфлікту та його переходу на політичний рівень, так і приводом для одного з учасників протистояння посилити тиск на протиборчу сторону.