Історія однієї книги.

Джордж Орвел написав Animal Farm у 1944. Жорстоку антисовєтську сатиру довго не хотіли друкувати у Великій Британії, аби не ускладнити стосунків із СРСР, союзником у війні. Та й більшість мешканців країни вважали тоді Сталіна добрим Uncle Joe, а не тираном. Поки автор отримував повсюдні відмови, останній примірник тексту мало не загинув у вогні під час бомбардування німцями Лондона ракетами Фау-1.

Книгу опублікували лише після завершення війни у Європі, наступного 1945-го. Із того часу її видано мільйонними тиражами, більше як 30 мовами світу.

Але першим став переклад на українську. Його здійснив (під псевдонімом Іван Чернятинський – UAInfo) тоді ще дуже молодий мешканець одного із переселенських таборів (DP camp) у Німеччині Ігор Шевченко, згодом всесвітньовідомий історик, професор Гарвардського університету. Книга вийшла у Мюнхені в 1947 році з авторським вступом.

Науковець українського походження Ігор Шевченко (1922 – 2009) був професором класичної філології в Гарварді

Передмова Орвела до українського видання стала єдиними вступом до перекладу книги, який він написав. Саме в цьому тексті він вперше вжив щодо сталінських репресій термін «великий терор». Через двадцять років його використає Роберт Конквест як заголовок своє знаменитої книги. Орвел настільки перейнявся ідеєю українського видання, що навіть частково профінансував її.

Після участі в іспанській громадянській війні переконаний соціаліст Джордж Орвел (1903 – 1950; справжнє ім'я  – Ерік Артур Блер) утвердився як украй принциповий і жорсткий ненависник радянського тоталітаризму

Після появи «Колгоспу тварин» (так вдало зазвучала назва в перекладі) почався скандал в Німеччині. Радянська окупаційна адміністрація висунула вимогу знищити наклад. Американська, оскільки видання здійснено на підконтрольному їй терені, конфіскувала півтори тисячі примірників в українського видавництва. Відтак їх передали союзникам, і совєти негайно знищили отриману літературу. Але на момент конфіскації значна частина накладу (скільки – достеменно ніхто не знає) вже розійшлася між українцями, які, згодом, покидаючи табори, розвезли книги по світу.

Цей примірник свого часу я знайшов у Канаді і привіз до своєї бібліотеки. Коли буде відкрито Музей Свободи / Музей Майдану, я передам цю книгу туди, адже вона - доказ того, що правду знищити неможливо.