"Станіславський би застрелився від нещирості", - журналіст про совковий ритуал шкільної "лінійки"
Запліснявіле...
Київ. Під 30 за Цельсієм ледь не з самого ранку. Шкільні ганки...
Як відбити бажання вчитись? Треба прийти на перше вересня і відбути ритуал.
Тотальне "рятуйте-я-це-вже-бачив" - пісні, котрі по колу грають роками, банальні нікому не цікаві спічі директорів, репліки "почесних гостей"...
Усі роблять вигляд, що їм радісно і весело, але Станіславський би застрелився від нещирості.
Чи може змінитися школа, якщо не міняється совковий начос?
Чи можна сподіватись на неординарність навчального процесу, якщо з першого дня церемонія від котрої тхне нафталіном 70-х?
Чому першачки мають впрівати і втрачати свідомість на урочистій лінійці, а директор і педагоги не можуть відмовитись від своїх завчених нещирих промов?
Кому потрібна ця лінійка, якщо батьки просто беруть і виводять дітей в затінок і чекають, коли вон овсе закінчиться, щоб дітлахи розбіглися по групкам друзів ділитися цікавинками літа?
Показуха дорослих привчає до показухи дітей.
Якщо вчителі нещирі в своїх стандартних церемоніях, якщо батьки змагаютсья в букетах (машинах на стоянці, нових гаджетах кіндеру...), то як можна чекати від дитини іншого? А потім ми будемо дивуватись, чого покоління росте погане? А в дзеркало намагались дивитись?
Навіщо все це? Що воно дає дитині?
Невже важко придумати інші ритуали?
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки