У радикалізації суспільства винні не тільки політики. І не тільки Кремль. Частину відповідальності мають взяти ті, які за природою, обов'язками і власне призначенням, мають активніше за всіх інших співпрацювати із суспільством. Маю на увазі журналістів.

Поки в головах власників каналів і видань, професоналів, які працюють в медіа, не стане все на свої місця, поки вони не зрозуміють, що журналістика є не четвертою владою, а завжди конструктивною опозицією, призначення якої консолідувати, співпрацювати, створювати власні інформаційні операції, підтримувати громадянські ініціативи, контролювати владу, ми будемо постійно стояти перед загрозою знищення держави і нації.

Я колись вже казав, що внутрішній ворог є такий самий небезпечний, як і зовнішня агресія. І в тому, що повільно відбуваються реформи, що процвітає корупція і зрадництво, що допустили "Одеські профспілки", різноманітні трагедії на кшталт Іловайська, кривавих подій під Радою, все це так саме лежить на совісті моїх колег-журналістів. В Україні нагальна потреба створювати нову журналістику. Вже не достатньо лише інформувати, час втручатися в процеси. Бо лише журналіст може об'єднати три важливі складові – слово, образ і ідею. Лише представник цієї професії може стати гарантом поступу до консолідації і очолити цей процес. Або навпаки – радикалізувати суспільство... Вибір є.