Що ближче до розв'язання російсько-українського конфлікту на Донбасі, то частіше Кремль жертвуватиме своїми резервами, сподіваючись на диво.

Проект Олега Ляшка з його Радикальною партією від самого початку викликав більше запитань, ніж потім на них були отримані відповіді. Найпростіше й найпоширеніше звинувачення - "проект Львочкіна". Нагадаємо, що пан Льовочкін був тоді Главою Адміністрації Президента України Віктора Януковича.

Нема нічого дивного в тому, що олігархи фінансують політичні проекти, намагаючись отримати максимальну вигоду для себе. Зазвичай беруть участь у декількох проектах, розкладаючи яйця в різні кошики. Все дуже просто: породжені ними політики не смітимуть гавкати на своїх благодійників.

І коли Олег Ляшко чи інший лідер подібного проекту каже, що партія існує на гроші її членів і "добрих тіток і дядьків", то всі розуміють, що це казочка для наївних або безнадійно відсталих у своєму розвитку людей.

З'ява Радикальної партії Олега Ляшка в числі батьків-засновників коаліції теж була в значній мірі несподіваною. Мати щось спільне з Блоком Петра Порошенка, Народним фронтом, "Батьківщиною" чи "Самопоміччю" - це все одно, що говорити про морську свинку, яка не має дотичності ні до свиней, ні до моря.

І аж тепер, коли Олег Ляшко і фракція Раликальної партії його імені вийшли із коаліції, стає зрозумілим справжнє обличчя цього політика.

З іншого боку, всі його заяви про опозиційність викликають сміх. Зрозуміло, що це намагання підняти рейтинг партії, яка банкрутіє на очах, напередодні виборів до місцевих рад.

Проте не все так просто. Позиція Олега Ляшка і тих, хто виступив проти внесення змін до Конституції України в частині децентралізації, знайшла певну підтримку в народних масах. Популістське гасло "Порошенко змовився з Путіним і здає Донбас" на тлі російсько-українського протистояння просто приречене на успіх. Однак Олегові Ляшку й тим, хто за ним стоїть, щораз треба буде вигадувати все нові й нові аргументи, аби популістський вогонь цього гасла не згасав. Ми ще станемо свідками того, коли ситуація повториться один до одного: мали ситуативне голосування за спільну позицію Опозиційного блоку з фракціями Блоку Петра

Порошенка і Народного фронту - матимемо ситуативне голосування за спільну позицію Опозиційного блоку з Радикальною партією Олега Ляшка. Чекати залишилося недовго.

Чим небезпечні проекти типу Радикальної партії Олега Ляшка? Вони не лише співпадають з намірами і діями Кремля, але й зводять до комізму саме поняття "опозиційності" в інституті українського парламентаризму, як це вже було у випадку з Опозиційним блоком. Фактично Радикальна партія стала клоном правонаступника Партії регіонів.

Нині не маємо справді опозиційної партії у Верховній Раді України, яка би систематично й регулярно пропонувала альтернативні проекти, висунуті партією влади. З іншого боку, й провладні фракції не зацікавлені в народженні опозиційності в стінах парламенту, бо завжди легше керувати на свій смак і розсуд, ніж дійсно рахуватися з думкою інших і відповідно корегувати свою поведінку. Без справжньої опозиційності інститут українського парламентаризму занепадає. Чим швидше це зрозуміє влада, тим краще буде для України.