Візит української урядової делегації на чолі з прем'єр-міністром А.Яценюком до Варшави 9 вересня 2015 року актуальний і навіть трохи запізнився. За сучасною традицією, принаймні в українсько-польських відносинах, насамперед, зустрічалися президенти. Таким чином «відкривалися двері» для зустрічей всіх інших посадовців, в тому числі і прем'єр-міністрів. Звичайно, що президенти, як правило, приймали нижчих посадових осіб, демонструючи цим самим повагу і важливість українсько-польського діалогу.

Отже, таким чином, очевидно, президент Польщі А.Дуда опинився в складній дипломатичній ситуації. Може тому ні польські, ані українські ЗМІ майже нічого не повідомляють про зустріч польського президента з українським прем'єр-міністром.

Візит нашої урядової делегації до Варшави, безумовно, був наповнений конкретним змістом - підписано чергову кредитну угоду на 100 млн Євро на вигідних для України умовах.

Тепер тільки виникає питання щодо наповнення візиту 8-9 квітня ц.р. тодішнього президента Польщі Б.Коморовського до Києва. Власне тоді, під час зустрічі із президентом України П.Порошенком польська сторона оголосила про виділення 100 млн Євро кредиту. Треба думати, в обидвох згаданих випадках йдеться про один і той же кредит. То ж виникає питання: чому так довго оформляється?

Крім цього, - чому змінилися акценти кредитування? Адже, у квітні говорилося про те, що половина кредитних грошей (50 млн Євро) виділяються Польщею для «модернізації теплових електростанцій, щоб вони могли використовувати як пальне вугілля газової групи замість антрацитів». Друга половина кредиту мала бути витрачена для реконструкції пунктів пропуску на українсько-польському кордоні. Безумовно, поляки мали на увазі, що українська сторона, зі свого боку, також профінансує реконструкцію своїх ТЕС і ТЕЦ у зв'язку з дефіцитом антрацитів з Донбасу. На жаль цього не сталося. Більше того, українська сторона вирішила купувати вугілля в бойовиків і транспортувати його через Росію.

Звертає на себе увагу друга половина кредиту - на пункти пропуску через кордон. Це не змінилося. У зв'язку з чим, виникає просте питання: для чого пункти перепуску, якщо Україна готується до безвізового режиму? Малоймовірно, щоби поляки виділяли свої гроші, знаючи, що в близькому майбутньому вони будуть непотрібні, тобто викинуті. Чи може ще у квітні 2015 було відомо, що Україна не отримає безвізового режиму?