Посварилися двоє товаришів – офіцер і волонтер. Лейтенант, заступник командира роти з позивним «ПОляк», якого мобілізували цієї весни, заявив, що волонтери перетворюються в найбільше пропагандистське зло і вигнав геть із підрозділу свого хмельницького товариша, якого сам і привів. Звичайно, офіцер погарячкував щодо «найбільшого зла», але проблема існує.

Конфлікт виник тому, що волонтер за присутності свого мобілізованого приятеля давав телефоном інтерв'ю передвиборчій газеті і розповідав, як усе погано на фронті – їсти нічого, форми немає тощо, розповідав, як він урятував від голодної смерт роту на передовій і обіцяв надати фото. 

«Ви не лише робите політичну кар'єру на війні, ви ще й дурите людей, розказуючи, як тут усе погано, щоб набити собі ціну і вициганити в них гроші на театрально подаровану тушонку...» – обурився «ПОляк». Це не дослівно, це суть, бо дослівно було б з суцільними «пі-пі-пі».

Справді, проблема існує – я сам неодноразово чув, як у гонитві за народною щедрістю волотери багаторазово перебріхують проблеми, що є на передовій... Справді, на передовій потрібні тепловізори, нічники, безпілотники тощо, але вирішити цю проблему більшість волонтерів, зрозуміло, не може – надто дорого. Гречці, тушонці, олії і картоплі, звичайно, теж раді, але не тому, що без них ніяк, а тому, що просто вдячні за увагу. Взамін навіть готові на відео наговорити гарних слів, які потім недобросовісні волонтери використовують для того, щоб вичавити сльозу зі своїх земляків. Вичавити в корисних цілях.

До речі, рідко яка волонтерська поїздка в АТО навіть на власному мікроавтобусі коштує менше 10 тисяч гривень на транспортні і побутові витрати. Ці гроші, як ви розумієте, оплачені з кишень благодійників, у тому числі з кишень пенсіонерів, які віддають для «солдатиків, що голодують» останне. Тож народ інколи думаючи, що утримує армію, насправді утримує горе-волонтерів(.