Візуально Кримнаш краще всього видно у дворах "спальних районів". Там, де більше за все мешкає родин із дітьми.

"При Украинє" там були якісь іржаві конструкції, що зображали з себе дитячі ансамблі для веселої гри. Їх роками не фарбували (чекали, коли це зроблять продажні кандидати в депутати) - бо вийти та пофарбувати, поремонтувати на свої живі гроші було глупо. Вважалось глупо. Але, хоча б, не руйнувалось.

Сьогодні, на другому року процвєтанія в єдінствє, все інакше. Все стоїть попилене, повалене, похєране та похєзане. Кандидатів в депутати нема, бо немає ані виборів, ані кандидатів, ані депутатів. Сам-хто у своєму розумі так і не вийде щось фарбувати, тим більш ремонтувати. А от поспиляти вийде, бо кому воно тепер нахрін треба.

Мимо проходять понурі пенсіонери, жваво обговорюючи як їх в чомусь там обійшли з надбавками. Люд як і прєждє поспішає на роботу або за зарплатами. Діти нікуди не поділися, вони також швенделяють заброшеними дворами. Тільки на дітей тепер прийнято дивитись в останню чергу.

Кримнаш - це взагалі тепер півострів, в якому на долю дітей прийнято повністю зневажати. Як і на молодь. За великим рахунком, на всіх хто не пенсіонер. Кримнаш обрав шлях сатурна, що хоче прожити трохи більше, пожираючи м'ясо своїх нащадків. Це величезний заповідник пенсіонерів, яким дитячий галас тільки псує нерви, нагадуючи з непрекрасного дальока, що вони не вічні. А їм хочеться бути вічними - тим більш, сьогодні, коли так вдало і вчасно повернулись часи їхньої юності.