За моєю теорією, в армії чоловіки молодшають. Бо не знаю, як іще пояснити цей тотальний синдром старшокласника в піонертаборі.
Скажімо, з полігонних розваг: зганяти в село за горілкою до шикування. Із неодмінними: ідемо з двома кульками, а тут на нас вееспешники, ну ми думаєм хана, але інструктор красавчик, взяв удар на себе, вони до нього, а в нього там літр, кажуть виливай, а мені тим часом кульок в руки, і я давай-давай лісом, бігом в обхід, двадцять років так не бігав. І сидить такий задоволений, розповідає, очі палають: половину відібрали, набігався по лісу як дурень, зате ніби вожатих надурив.

Або тут у шпиталі забігає в палату: Там дві такі кралі в туалеті! Голову миють: одна миє, а інша її стереже. Пішли, подивишся! - Та не хочу. - Та пішли, зробиш вигляд шо куриш. - Та не піду. - Та пішли, я з тобою піду, бери цигарки!

І це вже не щойно мобілізовані, а атошники.

Дзвонив сьогодні в Старичі, наших сьогодні мають відсилати по частинах, частину вже забрали, один я тут завис бозна на скільки.