Вчорашні події в ВР слід розглядити трохи ширше, ніж окремий епізод. Про це на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд.

Трохи про саме голосування.

Я повністю усвідомлюю облудність і спецзамовлення вчорашнього перфомансу. «Ритуальні» публічні арешти викликають відразу і відчуття приниження. Я свідома того, що вчора була порушена процедура розгляду подібного рішення. Точніше, жодної процедури не було взагалі. 

Водночас, нам і всій країні продемонстрували відео, яке стало підставою для звинувачення народного депутата у корупції. Я не можу оцінювати достовірність відео, продемонстрованого генпрокурором. Але я хочу, щоб це зробили компетентні люди.

Тому що, якщо це відео достовірне - то сидіти має депутат. Якщо це відео сфальсифіковане - то сісти має генпрокурор. Тому я голосувала «за».

І голосуючи «за», я повністю усвідомлювала, що мене змушують приймати рішення у спосіб, коли я не можу голосувати по-іншому. 
Тому що, від самого початку існування цього Парламенту нас постійно ставили у формат нехтування Регламентом: необхідно прийняти Бюджетний кодекс, інакше буде дефолт; терміново треба дати можливість Президенту проводити мобілізацію, без оголошення воєнного стану, тому що в країні війна; вже голосуємо, бо МВФ грошей не дасть. Цей Парламент працює під девізом «швидше, більше, мовчки». І байдуже - як. За скороченою процедурою. «Парламент не місце для дискусій, голосуємо!».

Ми йшли на це. Тому що війна, Тому що дефолт. Тому що...

Вчорашній день показав, що Парламент вже став заручником гри без правил, коли рішення приймається за межами Парламенту. Тому що «лічності в штатском» на балконі, і «Альфа» в кулуарах, і Голова ВР, який не наважився дати слова депутату, з якого мали зняти недоторканність, і прокурор та депутати, що тішилися шоу - вони ЗНАЛИ рішення Парламенту до того, як були натиснуті кнопки.

Ми невпинно наближаємося до евтаназії парламентаризму в Україні. Який і так перебуває в глибокій комі. Тому що, найважливіша зброя депутата - це голос. І голос не в сенсі кнопки для голосування, а голос, яким він захищає рішення в інтересах людей і спілкується з людьми, яких представляє. Депутати, які не можуть обговорити закони, зміни до Конституції, зняття депутатської недоторканності, перестають бути ПАРЛАМЕНТОМ і стають німими бандерлогами. Німі - зручні. Зручні для тих, кого повинні контролювати - для президента, уряду, прокуратури...

Без парламентаризму демократія неможлива. Парламентаризм не потрібно плутати з наявністю Парламенту. В росії також є парламент. Проте він існує лише для того, щоб путін мав вдячних статистів.

Для того, щоб ми остаточно не перетворилися на німих бандергологів, у нас лише один шлях - повернути собі Голос. Не розглядати неякісних рішень, поданих з порушенням процедури. Не розглядати законів за скороченою процедурою. Не приймати зміни до Конституції без обговорення.

Надалі, вважаю для себе неприйнятним підтримувати рішення, які не були належним чином обговорені і пояснені людям - в робочих групах, в комітетах, в сесійній залі.

PS: Треба допомогти голові Верховній Раді відновити парламентаризм в Україні.