Газета "День" - єдина, яка веде тему Гонгадзе всі ці роки. У мене в ефірі недавно був Єльяшкевич і Подольський - єдині, на кому ще тримається ця справа. Вони чітко кажуть: є все для того, щоб посадити Кучму, нема лише політичної волі. У країні пройшли дві революції - а клан Кучми досі недоторканний. Це як плювок.

Справа Гонгадзе - наша спільна ганьба. Допоки в київському морзі по вулиці Оранжерейній уже другий десяток лежать непоховані останки неопізнаного тіла - доти Україна приречена зватися кучмістською. Ми не є країною Януковича. Ми досі все ще є країною Кучми. Він безкарний саме тому, що дуже комфортно почувається у своєму власному творінні - країні олігархату, корупції і договорняків.

Справа Гонгадзе - огидна ілюстрація безпринципності і безкарності. Ця справа вчить політиків, що навіть найгірші злочини легко сходять з рук, і цю науку політики добре засвоїли, практикуючи її по нинішній день. Більше того, обвинувачені в смерті журналіста політики зараз офіційно представляють Україну на переговорах у Мінську. Вони відкрито з нас глузують.

Революція Гідності взагалі не має ніякого сенсу, якщо вона не розриває пуповину з кучмізмом. Цією пуповиною є справа Гонгадзе, затоптана, заговорена, перекуплена, передомовлена, дискредитована. Всі розуміють, що навіть після Революції в цій країні ніхто не буде чіпати клан Кучми. Бо після розстріляного Майдану новим політичним істеблішментом стали вихованці Кучми. Усі до одного.

Якщо країна не може покарати тих, хто замовив і вбив журналіста - то нехай не дивується, що потім будуть стріляти 12-им калібром у простих мітингувальників. Це буде безкінечно - тому що безкарність множиться зі швидкістю випущеної кулі.

Справа Гонгадзе є набагато важливішою від справи Януковича, чи Курченка, чи Захарченка. Бо крапка в справі Гонгадзе - це крапка в олігархічній моделі країні. Цю крапку ніхто ставити не хоче, оскільки саме ця модель - єдина з існуючих, в якій можна ставати мільярдером на державній посаді. Наша влада насправді дякує Кучмі за збудовану систему на десятиліття вперед. Вигідна й дієва система ніколи не буде чіпати свого автора.

Коли я був удома в покійної Лесі Гонгадзе, вона сказала: «Їм це не треба». Вона була права. Ні їм, ні нам це не треба, на жаль. Країна Кучми нас поглинула повністю, і ми всі на це погодились. Раз в рік вийти зі свічечками в день народження Гії - і розійтися далі жити в олігархічній, корумпованій країні Кучми, яка триває досі з іншими прізвищами.