Запитання, може, риторичне, а може, й ні.

Чому достойники, які рік тому випросили у виборців мандат народного депутата, тепер масово виявляють бажання відмовитись від цієї відповідальності та випрошують у тих самих виборців посаду міського голови?

Типу, мером Львова, Києва чи Дніпропетровська бути краще, ніж народним депутатом України? Чому?

І що за приколи взагалі з мандатом – побавився рік і викинув, обирайте собі нового депутата, а я пішов де мені цікавіше?

Я ще так-сяк розумію списочників – один вибув, поїхав, наприклад, послом до Канади, і на його місце зразу прийшов наступний у списку. Але мажоритарник, відмовляючись від мандату, вганяє бюджет у позачергові витрати на організацію виборів на своєму окрузі. Тобто обрання, наприклад, товариша Д. мером Львова коштуватиме бюджету мільйонів, які могли би піти на щось інше. Не задорога забавка для знудженого депутата?