Підготовка до Нормандського саміту - це перший на моїй пам'яті момент цієї війни, коли Україна так широко задіяла інструментарій гібридної війни. У дипломатичному і суто оборонному сенсі, звісно.

Ставки для всіх учасників гри дуже високі.

Скривавлені, але ми все одно якось змінюємося і йдемо на Захід. Головне зараз, щоб на Донбасі не гинули наші громадяни. Все інше , разом з Кримом, ми з часом вирішимо в інтересах України, тому що час грає на нас.

США і ЄС таки вирішили, що беруть Україну з собою на Захід рівно в тій мірі, в якій туди хоче і здатна (це про реформи) прийти Україна. При цьому вони там розуміють, що з Росією все одно треба жити і навіть в окремих секторах економіки хочуть жити. Але і проковтнути агресію Росії проти України не означає автоматичного вирішення інших проблем з Росією. Натомість, це автоматично означає загострення проблеми з амбіціями Росії.

Росія послідовно реалізує політику "більше трешу, більше хардкору" (і це не іронія). Бо на іншу вона нездатна. Саме в абсолютний треш і хардкор вона намагається зараз перетворити нашу внутрішню політику. Щоб ми самі себе чиркнули. Тому менше війни (хоча в будь-який момент може стати більше). А ще її менше, тому що війна проти України потрібного ефекту не має. А Сирії більше, тому що все одно потрібні карти в кишені і картинка в телевізорі. У Сирії Росія вивела гру на новий рівень, щоб ніхто не розслаблявся, сподіваючись, що це змусить Захід сісти за стіл переговорів. Колись Росія зосереджувалася. Тепер Росія закривається.

Знову згадую слова колеги з російського МЗС, сказані у 2008 році: "Ти розумієш, Дмитре, ми вже навчилися красиво входити у гру. А от красиво виходити з неї ще не вміємо".

Коротше кажучи, цей дощ надовго. Тому живіть весело, але відповідально і напоготові.

Все написане вище є, звісно, чистою і хаотичною спекуляцією автора.

А от тепер буде чиста правда - Все буде добре.