Совок таки крепчає. Не інакше як совком можна назвати засоби і методи існування держави Україна й сьогодні.

Як і раніше ніхто й нічого на своєму місці професійно не робить, а відфутболює все до крайнього.

Ще Ющенко, який він не поганий, навчив мене, що якщо ти хочеш, щоб у тебе біля двору залатали дірку, то звертайся зразу до президента, а не у ЖЕК, бо ті взагалі слухати не будуть.

Нажаль, як і раніше, жити по-новому ми не стали. І не через рашу чи америку, а через нас самих.

Так на днях я, згідно чинних місцевих і міжнародних правових норм, звернувся до молодого та відомого на Київщині активіста і народного депутата Сергія Міщенка з проханням переслати моє звернення до МЗСу, а вони мали моє звернення передати до іноземних установ, які б мали вирішити мої потреби у медичній сфері.

У моєму короткому та конкретному зверненні чітко й зрозуміло було викладено порядок дій, що передбачено Статутом ООН та іншими міжнародними нормами про взаємодопомогу між державами-членами об"єднання.

Та молодий і енергійний активіст зробив усе як завжди, по-своєму - спустив до низу - на голову райадміністрації, а той на голову райлікарні, а той на дільничну лікарку, яка у шоці, бо й так купа проблем, а тут ще й те, що не може вирішити міністр США має вирішувати вона.

Отак ми й живемо по-українські: без прав, лише з обов'язками.