2100-річна знайдена в Туреччині залізна каблучка з дорогоцінним каменем сердолік зображує рідкісну стародавню театральну сцену за участю сатирів та, ймовірно, драматурга.

Один червоний дорогоцінний камінь розміром лише 13×11 мм містить вражаюче деталізовану театральну сцену з античності, пише Arkeo News, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Близько 2100 років тому майстер каменю зумів розмістити на цій крихітній поверхні сатирів, поета та статую, що зображує Діоніса. Дослідники зараз ідентифікували на задньому плані маленьку жіночу фігуру, яка може представляти Талію, музу комедії. Найбільш вражаючою особливістю цього твору є те, що, на відміну від аналогічних прикладів, актори зображені не в театральних масках, а як безпосередні міфологічні персонажі.

У своєму дослідженні Меліх Арслан та Ахмет Емірхан Булут датували предмет першою половиною I століття до нашої ери та дійшли висновку, що він зображує сцену з сатирської п'єси давньогрецького театру. Червонувато-карамельний сердолік має 13 мм завдовжки та лише 11 мм завширшки. Майстер розмістив п’ятьох головних персонажів: герму, що зображує Діоніса, та невелику жіночу фігуру на задньому плані в цій вузькій області. Різні пози, одяг та предмети, які вони тримають, збільшують складність композиції.

Майстер використовував техніку глибокого друку, вирізаючи фігури безпосередньо на поверхні каменю. Дослідники виявили сліди свердел із заокругленими наконечниками в контурах тіла та різну товщину обертових абразивів у складках одягу. Для формування носів використовувалися невеликі перфорації, що є ще однією технічною деталлю того, як така витончена робота була досягнута в такому масштабі.

У центрі сцени сидить чоловіча фігура в довгому одязі. Оскільки він дивиться на двостулкову табличку, він може зображати поета чи драматурга. Навпроти нього стоїть фігура, яка однією ногою стоїть на камені, можливо, лідер хору сатирів. Решта фігур вирізняються рогами, хвостами та вигнутими посохами на плечах. Ці ознаки пов’язують їх із напівлюдьми-напівтваринами-сатирами, які оточували бога вина та театру Діоніса у грецькій міфології.

У лівій частині композиції зображено бородатого герма, пов’язаного з Діонісом. У античності гермами були статуї, які зазвичай поєднували людську голову або бюст із квадратною колоною. Враховуючи тісний зв’язок між культом Діоніса та театром, така фігура має сенс у цій сцені.

Арслан і Булут вказують на ще одну деталь: майстер додав позаду герми невелику жіночу фігуру з волоссям, що спадає на спину, та руками, витягнутими в сторони. Дослідники припускають, що ця фігура може бути Талією, музою комедії в грецькій міфології. Однак особа жінки ще не остаточно встановлена. Вчені оцінюють цю можливість, досліджуючи театральну тему композиції та порівнюючи її з подібними прикладами.

У давньогрецькому театрі сатирів поєднувалися трагічні сюжети з гумористичними елементами. Зазвичай у них виступав хор сатирів, вони були важливою частиною програм афінських фестивалів з V століття до нашої ери, а пізніше збереглися як самостійні вистави. Єдиним повним твором, що дійшов до нас сьогодні, є «Кіклоп» Евріпіда.

Дослідники порівняли перстень із Чармикли з аналогічними експонатами у Британському музеї та Рейксмузеї Аудедена в Нідерландах. Ці предмети зазвичай зображують репетицію: актори піднімають маски на голови, а не одягають їх, а головний поет розглядає текст, який він тримає. Приклад із Чармикли відрізняється від цієї традиції. Майстер зобразив персонажів безпосередньо як сатирів, без звичних масок. Арслан і Булут стверджують, що ця деталь може свідчити про те, що сцена представляє саму п'єсу — або її оповідь — а не репетицію.

Невідомо, кому належав перстень. Більша частина залізного держака втрачена, залишився лише сильно пошкоджений корозією фрагмент. Хоча на сердоліку є дві тонкі тріщини та деякі сліди зносу, всі елементи залишаються розбірливими.

Оскільки цей виріб не був знайдений в результаті контрольованих археологічних розкопок, його походження важко простежити. Музейні записи свідчать про те, що перстень міг виникнути поблизу Сард, але місце знахідки та археологічний контекст невідомі, що перешкоджає підтвердженню цієї інформації. Арслан і Булут вважають, що перстень міг належати театральному професійному артисту або комусь, хто мав великий інтерес до виконавських мистецтв. Такі прикраси можуть відображати мистецькі схильності чи професійну приналежність власника, хоча різьблення не дозволяє остаточно ідентифікувати його.

Дослідники датували об'єкт за його формою, технічними характеристиками та порівнянням з аналогічними артефактами. Невеликі сліди свердління, обробка складок одягу та матеріал каменю — все це підтверджує датування першою половиною I століття до нашої ери.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube