Цей тиждень пройшов між Лондоном, Берліном, Одесою та Києвом де було витрачено багато зусиль щодо залучення інвесторів в Україну, але все це нівелюється тими подіями в Україні, що сталися навколо ІТ-індустрії. Диму без вогню не буває, але вламуватися в офіси, громити та бити людей – це підло і гидко! Мовчати та не пояснювати суть правоохоронних дій – це дискредитація влади. Мовчання власників бізнесів – це страх або визнання провини. Так не можна! Я зустрічався цього тижня з інвесторами і пояснював, пояснював, пояснював. Десь переконав, десь ні. Інвестиції будуть – декілька великих і знакових для ІТ-галузі скоро стануть публічними, але правоохоронці – так не можна, і ІТ – так також не можна. Ми дійшли до критичної точки – коли конфлікт та непорозуміння всередині, відсутність діалогу, зацикленість на пільгах допомагає нашим конкурентам. В Німеччині я прямим текстом сказав, що те, що зараз робить Польща, Канада, Румунія – виманюючи наших найкращих спеців, у той час як ми боремося за незалежність, – це удар у спину! Я розумію їм потрібно витягувати власну економіку, але не за рахунок стікаючої кров'ю України! Час об'єднуватись та шукати рішення.

Я присвятив інформаційних технологіям, інноваціям, українському та міжнародному ІТ-бізнесу понад 25 років. Я був програмістом, дослідником, інженером, team lead-ом, директором, продавцем, членом бордів, менеджером і т.д. Я писав аплікації, серверні компоненти, працював дизайнером, кодив віруси та антивіруси, проникав та ламав захист інформаційних систем, ловив гакерів, будував мережі та розподілені системи, програмував залізо та софт тощо. Я створював компанії, шукав клієнтів, робив релізи продуктів, будував клієнтську підтримку, управляв продажами, розвивав та перебудовував партнерську екосистему та дистрибуцію, шукав інвестиції, допомагав іншим шукати інвестиціі...

І я завжди пишався, що я «український інженер», просуваючи концепцію «engineered in Ukraine» ( вибудовування фрази в код)... Я завжди буду боротися за українських розробників, дизайнерів, архітекторів, сисадмінів, інженерів, науковців – тому що я їх люблю та поважаю ... Тому що я знаю, що таке не спати ночами і творити нове, що таке креслити ідею на дошці, а потім бачити як вона відтворюється у коді, що таке знайти баґ, що таке крик клієнта, що таке радість перемоги та підлість борда і програний тендер, що таке зібрати команду в гаражі і як, досягнувши успіху, отримувати визнання багатотисячного моря колег, як вчити молодих співробітників і проводжати колег в останній шлях, як шукати гроші на зарплату і як святкувати раунд В! Але я завжди буду безжалісний у боротьбі за цивілізований ринок, проти «чорних списків працівників», проти неповаги до вчених, проти крадіїв інтелектуальної власності, проти дискримінації, проти нерівних умов на ринку, проти наїздів на бізнес, проти корупції та відкатів, проти ринкового договорняка, проти застарілих технологій, регегатства та закостенілості.

І саме тому я відкритий до діалогу та співпраці з українською інноваційною галуззю, в котру для мене входять і великі, і малі компанії, й аутсорсинґу, й продуктовики, дослідницькі інститути та лабораторії, дистрибютори, реселери, вендори та статапери, телеком, електронна комерція, консалтинґ, виробники заліза та сотфа, дизайнери і аналітики, онлайн-маркетери, інвестори, інкубатори і т.д. і т.д.

Знаю про зустріч у Айвараса (Абромавичуса – UAInfo) цього тижня і початок роботи із консолідації галузі. Наступного тижня будуть публічні заяви, сподіваюся на початок конструктивного пошуку рішення ситуації – без шантажу і без звинувачень, а з однією метою розвитку інноваційної галузі в Україні. Запрошую всіх охочих до роботи.