Нова хвиля корупції під виглядом реформи

В черговий раз Державна фіскальна служба намагається провести псевдо-реформу замість встановлення чесних правил гри, що ще більше погіршує стан бізнесу. Проігнорувавши надії імпортерів на справедливі ціни розмитнення, прем'єр-міністр підписав постанову №724, згідно з якою усі товари тепер почали розмитнювати не по фактичній (згідно митного кодексу), а по заздалегідь визначеною ДФС, ціною. Сьогодні оформлення на всіх митницях паралізовано.

Через це рішення було заявлено, що постанова була підписана «з метою забезпечення рівних умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності». Якщо бізнес в чомусь і буде рівним, то лише в тому, що зараз він буде однаково безсилий перед маніпулюванням вартістю в ручному режимі з боку ДФС. Цією постановою бізнес зобов'язують розмитнити свій вантаж за цінами ДФС. Більше того, ДФС повинна забезпечити використання цих орієнтовних цін розмитнення. Упевнений, вони з радістю виконають це «почесне» завдання, адже це для сьогоднішніх корупціонерів це навіть і краще.

Але ж проблема була в тому, що ціни розмитнення кардинально відрізняються по різних регіонах. Ми заявляли, що вантаж повинен оформлятися за ціною договору, як і у всіх розвинених країнах. Але якщо цю ціну визначити неможливо, то згідно із СОТ, може використовуватися так званий резервний метод. Саме цей метод був важелем махінацій на митниці, коли митник міг особисто поторгуватися з імпортером про прийнятну ціну. Ми наполягали, що визначення ціни за резервним методом не може різнитись між регіонами в 5 разів і пропонували вже опробуваний міжнародним співтовариством підхід. А вони хочуть вирішити цю проблему, просто підігнавши усі товари під одну гребінку!

По-перше, це вбиває бізнес. Бізнесмен може робити, що хоче: домовлятися про знижки на великі партії товарів, шукати краще співвідношення «ціна-якість», мати постійних постачальників. Але життя української митниці буде йти своєю дорогою, абсолютно паралельною реальному бізнес-середовищу. Якщо, наприклад, імпортер купив деталі для свого машинобудівного заводу по реальному прозорому контракту за 100 000 доларів, а в митниці він не «свій» і в базі ДФС ці деталі коштують 500 000, то імпортер буде просто поставлений перед фактом. По-друге, покажіть мені країну, в якій Ви приходите на митницю, і Вам кажуть: «Ось у нас тут база, і вартість Вашого товару ми визначимо по ній. Нас не цікавлять Ваші усілякі інвойси, договори, ми знаємо ціни краще». І нарешті, це суперечить всім міжнародним нормам. Україна є членом ГАТТ, в якій чітко вказано, що першорядним методом є визначення митної вартостi за ціною контракту. І резервний метод можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо ціну контракту визначити не можна. Насиров готовий закрити очі навіть на міжнародні норми, аби залишити діючі порядки, що паразитують на митниці?

На жаль, це ще один випадок, коли під виглядом реформ, ще більше погіршується становище бізнесу.

-------------------------------------------------------

Новая волна коррупции под видом реформы

В очередной раз ГФС пытается провести псевдо-реформу вместо установления честных правил игры, что еще больше усугубляет состояние бизнеса. Проигнорировав надежды импортеров на справедливые цены растаможки, премьер-министр подписал постановление №724, согласно которому все товары теперь начали растамаживать не по фактической (согласно таможенному кодексу), а по заранее определенной ГФС, цене. Сегодня оформление на всех таможнях парализовано.

Из-за этого решения было заявлено, что постановление было подписано «с целью обеспечения равных условий осуществления внешнеэкономической деятельности». Если бизнес в чем-то и будет равен, то только в том, что сейчас он будет одинаково бессилен перед манипулированием стоимостью в ручном режиме со стороны ГФС. Этим постановлением обязывают бизнес растаможить свой груз по ценам ГФС. Более того, ГФС должен обеспечить использование этих ориентировочных цен растаможки. Уверен, они с радостью выполнят это «почетное» задание, ведь так для сегодняшних коррупционеров даже и лучше.

Но ведь проблема была в том, что цены растаможки кардинально отличаются по разным регионам. Мы заявляли, что груз должен оформляться по цене договора, как и во всех развитых странах. Но если эту цену определить невозможно, то по ВТО может использоваться так называемый резервный метод. Именно этот метод был рычагом махинаций на таможне, когда таможенник мог лично поторговаться с импортером о приемлемой цене. Мы настаивали, что определение цены по резервному методу не может отличаться между регионами в 5 раз и предлагали уже опробированный международным сообществом подход. А они хотят решить эту проблему, просто подогнав все товары под одну гребенку!

Во-первых, это убивает бизнес. Бизнесмен может делать, что хочет: договариваться о скидках на крупные партии товаров, искать лучшее соотношение «цена-качество», иметь постоянных поставщиков. Но жизнь украинской таможни будет идти своей дорогой, абсолютно параллельной реальной бизнес-среде. Если, например, импортер купил детали для своего машиностроительного завода по реальному прозрачному контракту за 100 тысяч долларов, а в таможне он не «свой» и в базе ГФС эти детали стоят 500 тысяч, то импортер будет просто поставлен перед фактом. Во-вторых, покажите мне страну, в которой Вы приходите на таможню, и Вам говорят: «Вот у нас тут база, и стоимость Вашего товара мы определим по ней. Нас не интересуют Ваши всякие инвойсы, договоры, мы знаем цены лучше». И наконец, это противоречит всем международным нормам. Украина является членом ГАТТ, в котором четко указано, что первостепенным методом является определение таможенной стоимости по цене контракта. И резервный метод можно применять только в том случае, если цену контракта определить нельзя. Насиров готов закрыть глаза даже на международные нормы, лишь бы оставить действующие порядки, паразитирующие на таможне?

К сожалению, это еще один случай, когда под видом реформ, еще больше усугубляется положение бизнеса.