Давайте не будемо обманювати хоча б самі себе.

Коли федеральний канцлер говорила про відновлення суверенітету України "виключаючи Крим", вона мала на увазі те, що і так давно відомо - що формат "нормандської четвірки" обмежений виключно припиненням війни на Донбасі і територіальної реінтеграцією окупованих територій. І санкції, які можуть бути зняті у випадку повного виконання Мінських угод - санкції за Донбас. Санкції за Крим навіть ніхто не обговорює.

Коли президент Франції говорить про проведення місцевих виборів після прийняття відповідного українського закону, про амністію і імунітеті для їхніх учасників (а кого саме в такому законі згадати - нам вирішувати) - він просто перераховує пункти Мінських угод. І тільки.

Коли сторони домовляються, що санкції проти Росії можуть бути зняті тільки після повного виконання Мінських угод - це не означає ані те, що Україна "зливають", ані те, що Захід рівновіддалений від України і від Росії. Тому що санкції - проти Росії. Проти України санкцій немає. І, отже, це Росія має бути зацікавлена в тому, щоб Мінський процес було завершено.

Отже, що відбулося в Парижі:

Путіна змусили відмовитися від ідеї, що вибори можуть пройти за його, а не за нашим сценарієм.

Путіна змусили визнати, що донбаської частини санкцій він позбудеться тільки тоді, коли піде з Донбасу. Повністю і безповоротно.

Путіну дали зрозуміти, що ніякі його дії в Сирії не вплинуть на санкції, запроваджені проти Росії за Донбас і Крим.

Путін опинився в ситуації, коли ми можемо як завгодно довго і наполегливо працювати над проведенням виборів на Донбасі, погоджувати, голосувати, переголосовувати, вносити зміни - а його санкційні годинник буде йти, ніби підключений до бомби уповільненої дії.

Путіна фактично відтягнули від війни. Тепер всі його дії на Донбасі - у політичному полі, а в політичному полі він не може не програти.

Якби він сподівався на політичний виграш - не розпочинав би війну.

Це і є перемога української дипломатії, якщо хтось ще цього не зрозумів. Перемога, яку вдалося здобути за підтримки федерального канцлера і президента Франції. Необхідно визнати, що Ангела Меркель і Франсуа Олланд - кожний по-своєму - справляються зі своїм завданням лідерів Європейського Союзу і змогли переконати Володимира Путіна змінити порядок денний з російського на західний.

Тому вчора з журналістами спілкувалися саме вони, а він кипів від злості, як старий чайник і не промовив жодного слова ані до, ані після саміту. Вони його зробили. Зробили не вчора, а коли затягли в Мінський капкан. Вчора просто було продовження полювання.

І останнє: люди в Україні, які цього не хочуть зрозуміти і розповідають про путінську перемозі у виразах, гідних ТАСС і Діми Кисельова, зовсім не обов'язково повинні бути агентами Москви чи політиками-популістами, готовими заради рейтингу і красного слівця покласти ще сотню-другу тисяч своїх співвітчизників і розсварити Україну з Заходом, щоб повернути її на Схід. Зовсім ні.

Вони можуть бути просто ідіотами.