Росія ввійшла у схему імперського мілітаризму: одна війна завершується, одна війна в активній фазі, ще одна війна готується. Про це у своєму блозі на Українській правді пише філософ Сергій Дацюк.

Вважається, що війна в Сирії повинна замінити війну в Україні, тобто відвернути увагу росіян від поразки Росії у війні в Україні.

Російська техніка і російські війська були в Сирії задовго до початку бойових дій Росією 30 вересня 2015-го року. Але в дискурсі російських ЗМІ війна розпочалася саме в десь в цей час.

Такий дискурсивний початок війни Росії в Сирії зумовлений тим, що мирний процес в Донбасі, який був стимулюваний політикою України та ЄС, призвів до випадання українських подій з мілітаристичного контексту в Росії.

Путінський режим став фактично заручником мілітаристичного імперського дискурсу.

Цей дискурс є домінуючим, але семантичні об'єкти цього дискурсу, як показує практика російських ЗМІ, можуть змінюватися буквально за один місяць.

Давайте поглянемо на зміну семантичних об'єктів всередині мілітарно-імперського дискурсу.

..............................

Громадянські протести в Україні (Сирії) влаштовані США.

Українські (сирійські) протестувальники є агентами США і загрожують інтересам Росії.

Росія виступає за збереження владного режиму законно обраного президента Януковича (Башара Аль-Асада).

Втручання Росії в справи України (Сирії) є законним з огляду на угоди з законним владним режимом.

Втручання Росії в справи України (Сирії) передбачає використання Збройних Сил Росії за кордоном на повністю законних підставах.

Війна Росії в Україні (Сирії) є справедливою, бо відповідає інтересам Росії, яка протистоїть несправедливим діям США.

Метою війни Росії в Україні (Сирії) є відновлення її статусу як світової держави.

Війна проти Росії з боку українських (сирійських) комбатантів є несправедливою, нелюдською, каральною.

..............................

Різниця між Україною і Сирією полягає лише в тому, що в Сирії Росія може здійснювати бомбардування і обстріли відкрито, бо там немає такої маси російськоорієнтованого населення.

В Україні ж Росія постійно змушена була скривати свої обстріли зі зброї масового ураження типу РСЗВ, мінометів та іншої неточної дистанційної зброї.

Як бачимо, російський дискурс лишається незмінним, змінюються лише семантичні об'єкти.

Те, що ці семантичні об'єкти - цілі країни і їх народи, нічого не змінює в існуванні мілітарно-імперського дискурсу.

На перший погляд, Україна має бути зацікавлена у переключенні Росії на війну в Сирії, бо це відволікає Росію від війни в України.

Але це не так.

Війна в Сирії дозволяє Росії втримувати мілітарно-імперський дискурс власних ЗМІ і подовжувати напругу в Україні.

Війна в Сирії сама по собі не була вже настільки потрібна для Росії, якби не Україна.

Водночас війна в Сирії не може ніяк замінити війну в Україні, бо ці війни різновіддалені від Росії і в уяві російського підданського населення вони мають різний статус.

Дискурс російської війни в Сирії не замінює дискурс російської війни в Україні, він підживлює його.

Це означає, що в умовах російської інформаційної пропаганди, семантичні об'єкти можуть так само швидко замінені знову - Сирія на Україну.

Для зміни настроїв всередині Росії потрібна принципова відмова від мілітарно-імперського дискурсу.

Сучасні війни ніяк не можуть вестися без дискурсивного супроводу в ЗМІ. А може навіть інакше: дискурсивна війна це і є головна війна, відносно якої бойові дії - це лише підтримка цього дискурсу.

Саме тому для соціальних процесів в ЗМІ головне не семантика і семантичні об'єкти, а дискурс, куди ці об'єкти вбудовані.

Дискурсивна війна давно стала головною війною для України. Подолаємо Росію дискурсивно, переможемо її і на полі бою.

В мирних ініціативах української влади головне зовсім не виторгуваний мир, а здобутий мирний дискурс.

От тільки Росія не хоче погоджуватися на цей мирний дискурс.

Війна за мир це і є війна за мирний дискурс в ЗМІ.