Я не вірю в мерів і департаменти культури, які сіють красу в життя простих обивателів. Питання не в тому, що на площі Ринок -- класно, а Сихів -- спальна барлога для пролетаріату. Така ситуація скрізь, у кожному українському місті. У центрах -- біля мерій і церков прибирають і фарбують, чим далі до окраїн -- тим совковіше і гірше буття. Це притаманно і для Одеси, і для Чернігова, який струсонуло подобою культурного життя лише під час виборів у 208 окрузі, і для Києва.

Якихось три роки тому в Києві культурне життя було капець, яке примітивне. Паломницький маршрут від Лаври до Михайлівського собору, Андріївський узвіз і Хрещатик. Із самобутніх закладів -- хіба якийсь "Купідон". Із очікуваних масових заходів -- Гогольфест, "Молодість"... У мерії нікого не хвилювало, що відбувається у головах киян і чим їх занять, щоб менше звертали увагу на масові "розпили" і "тиринги" бюджету і комунальної землі.

Зовсім інша ситуація сьогодні. Але не тому, що київська мерія щось зробила для культурного життя. Судячи зі стрічки новин, департамент культури столиці переймається двома речами: як відбудувати нещасний "Жовтень" і як керівниця департаменту Попова вміло приховує свої доходи від бізнесу.

Але тим не менше, кожної суботи на м. Лісова їде купа молодих гламурних людей. Останній рік їздити у спальний район мегамодно -- на заходах арт-заводу Платформа відпочиваєш душею і тілом. Те ж саме в Closer, в АртПричалі. Та ж сама двіжуха зараз починається на ВДНХ. Все це сталося не тому, що у нас шикарний мер, немає поца Садового чи є якісь мегапродвинуті культчиновники, як Магдиш. А того, що є купа людей, яким не начхать, яким буде їх місто, і які здатні зробити із сарая пристойне місце для тусівок.

В наших реаліях нерозумно сподіватися не якогось щедрого добродія, який привезе у голубому вертольоті 500 ескімо. У питаннях культури і соціального життя у нас єдине правило -- "сам выдумал, сам и играю". Як показує практика, інколи це ефективніше ніж сподіватися на бюрократів з мерії.