Любі малята, частина з вас слухняно перепостила вкинуту через сайт "Петро і Мазепа" статтю про те, що треба запроваджувати диктатуру, інакше порядку не буде. І диктатуру не абсолютну, а дуже прогресивну - з обмеженням виборчого права.

Залишити його автор пропонує середньому класу, платникам податків, підприємцям. Це значить, типу, заборонити голосувати пенсіонерам, бюджетникам та студентам. Ну в тому числі і мені, як викладачеві університету. Мовляв, ми всі несвідомі і вибираємо популістів, які обіцяють підвищення пенсій. І не можемо раціонально поміркувати, як буде краще для держави.

Таким чином, держава потрапляє в таку собі "пастку демократії" - чогось подібного до нинішньої ситуації у Греції. Коли народ голосує тільки за популістів, і всі політики мають наввипередки пропонувати найбільш популістські рішення, щоб сподобатися народові.

Але ж насправді все інакше: реальний світ набагато складніший, у ньому не можуть працювали такі прості схеми.

• По-перше, політики схильні просто не виконувати обіцянки. В тому числі і популістські. І їх, попри те, знову обирають, якщо вони не давляться золотими батонами. Невже з цього випливає, що "пастка демократії" настає лише в країнах з розвиненим контролем народу над обранцями? Досвід показує, що все навпаки.
• По-друге, далеко не всіх першим ділом цікавить підвищення зарплат. Навіть бюджетників. У більшостей можуть бути зовсім інші інтереси. Наприклад, у США вже кілька каденцій обирають президента не за те, скільки він пообіцяє соціальних виплат, а за те, як він ставиться до геїв та абортів. Ну і зовнішньої політики. А отже, до влади можуть прийти і не популісти - головне зайняти правильну позицію щодо питання, яке народ насправді хвилює.
• І звідси випливає третє. Грамотні парники можуть поставити таке питання на порядок денний, навіть якщо досі воно людей не хвилювало. Переконати можна виборця навіть в тому, що йому для щастя треба захопити Україну та Сирію. А в нас варіант взагалі ідеальний: народ вірить, що державі необхідні реформи. Що варто рік потерпіти у злиднях - і все закрутиться, "реформа прийде - порядок наведе". І тільки одна біда. Уряд чомусь не користується такою сприятливою суспільною думкою, і гальмує реформи, як може. Через що і розплачується падінням рейтингів. Хоча в Європі у багатьох країнах все було навпаки: і Португалія, і Ірландія пройшли через жорсткі монетарні реформи і жоден електоральний рейтинг від того не постраждав.
• Якщо розумніше себе поводять освічені люди - то дбайте про якість освіти! І за кілька років у вас буде більше "просунутих" виборців, про яких ви мрієте. Жодна популістська модель не містить спрощення освіти. Окрім хіба що Боко Харам з ІДІЛом.

Ось іще декілька цитат зі статті, які волають про спростування. "Как заставить демократически организованное общество отказаться от всеобщего избирательного права изнутри?.. При любом обсуждении повышения избирательного ценза, моментально возникает оппозиция из тех, кто лишится права голоса". Це ви розкажіть Прибалтійським країнам. Де більшість, хоч і незначна, була все ж прозахідною, і змогла обмежити виборче право росіян.

"Весь механизм майданов, которые за последние 25 лет 4 раза меняли правительство, связан с тем, что это единственный формат, в котором мнение отдельных участников хоть как-то влияет на ситуацию. Существует сильный «избирательный ценз» в виде готовности людей мёрзнуть на улице, достаточного интеллекта, чтобы обеспечить поддержку СМИ, или достаточного количества денег, чтобы организовать борщ и палатки. А потом все эти люди свергают одну власть, и 36 млн избирателей выбирают новую". Красиві слова без реального наповнення. Серед майданівців було безліч найманих працівників без вищої освіти, з низьким рівнем IQ. Вела людей на барикади любов. Тож по чому будемо робити виборчий ценз? Будемо вимірювати любов? Чи будемо тестувати людську здатність вистояти енну кількість годин на морозі?

Чи існують пастки демократії?

Звісно ж, в умовах реальної, а не описаної у статті демократії, теж існують свої пастки. Наприклад, пастка олігархічна. Але це не дискредитує самого демократичного механізму. В умовах обмеженого народовладдя олігархам зазвичай набагато легше дістатися до годівнички, ніж в умовах тотального виборчого права.

Коли ж все-таки настає та "пастка демократії", на зразок нинішньої ситуації у Греції? Коли політики і політтехнологи свідомо вдаються до того, щоб роками нав'язувати своїм громадянам думку про необхідність підвищення соціальних стандартів. Коли в них нема креативності для того, щоб запропонувати якісь оригінальніші ідеї. Ну хоча б ті самі права гомосексуалістів. Тому грецький капець треба називати не пасткою демократії, а пасткою популізму.

Між іншим, популізм може бути і не фінансовий. Виборцям можна обіцяти щоразу жорстокіше і повніше знищувати народ тутсі, і це може призвести до цілком аналогічної за структурою "пастки ненависті".

І наостанок: чому ж ця стаття з'явилася на ресурсі, який професійно займається вкиданням оригінальних інформаційних посилів? Вибори скоро, скаже кеп.

Хто в нас орієнтується на середній клас - підприємців і платників податків? Хто хотів би зараз їх мобілізувати, схилити до того, що до влади треба конче привести "свою" людину? "Укроп"? "Самопоміч"? Чи, не дай Бог, Борислав Береза?

Тому давайте домовимося: раз і назавжди забути про дурниці на зразок елітократії. І більше на це не ловитися. Гаразд?