Влада умисно саботує передачу закупівель ліків міжнародникам.

Гримуча суміш зради, змови, корупції, дерибану – за ці півроку лупання глухої, німої та тупої скелі ми бачили все. Вирубані у скелі прізвища високопосадовців-саботажників – єдине, що ми можемо дати сьогодні батькам і родинам хворих пацієнтів. Нехай кожна мати, чия дитина цього року помре через відсутність необхідного лікування або вакцини, знатиме, кому конкретно посилати прокльони.

У березні Верховної Рада проголосувала закон №269-VIII, що передбачає передачу закупівельної функції від МОЗ до міжнародних організацій. Міжнародники мали закупити ліки за такими програмами: вакцинація, ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатити, онкологія та рідкісні дитячі захворювання. Відповідні підзаконні акти мали бути затверджені до 25 травня 2015 року.

Майже півроку через бюрократію, небажання чиновників зробити процес держзакупівель ліків та вакцин прозорим, триває саботаж з боку Кабміну щодо розробки та підписання відповідних документів.

Міністерство охорони здоров'я і досі не підписало жодного договору з міжнародними організаціями! Хоча ще у серпні МОЗ повідомляв, що такі міжнародні гравці, як ПРООН, ЮНІСЕФ, Crown Agents, закуплять ліки для українських пацієнтів на 2.5 млрд грн.

Досі – жодного укладеного договору.

Кабмін і нині не затвердив усіх необхідних документів, без яких врегулювати питання передачі закупівель міжнародним організаціям просто неможливо. Зокрема, уряд не вирішив проблему передоплати міжнародним організаціям та спрощеної реєстрації ліків, які мають усі міжнародні стандарти якості та закуповуються у більш ніж 100 країнах світу.

Якщо відповідні підзаконні акти та договори не будуть підписані в найближчий тиждень, міжнародні організації фізично не встигнуть закупити та вчасно поставити потрібні препарати в Україну.

Наводимо поіменний список винних у саботажі чиновників – вісників смерті:

Вчора, 12 жовтня, після чергової акції пацієнтів під Кабмніом, МОЗ таки підписав Меморандум про надання послуг із закупівлі з Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ). Меморандум – це лише намір, а не практичний крок, що бодай якимось чином наблизить міжнародні організації до закупівель, а хворих – до ліків.