Бойовики відмовилися проводити вибори на окупованих територіях, і цей факт сприймають радісно, але чи варто радіти настільки хисткому миру та сумнівному виконанню Мінських угод?

Як відомо, обов'язковим пунктом для проведення виборів є амністія бойовиків. Клімкін завзято виступає з трибуни, а Єлісеєв доносить меседжі про амністію в Європейському Союзі, але як виконати цей пункт угод? Як зробити цей процес здійсненним? Презумпцію невинуватості ніхто не скасовував, але як засудити провідних учасників, власне, російських бойовиків, і як дійти непопулярного рішення про їхню амністію, як змиритися з тим, що ці люди надалі можуть брати участь у політичних процесах? Перемоги в Мінських переговорах можуть і будуть призводити до великих електоральних утрат.

Власне, ми бачимо два можливі сценарії:

- довгостроковий: почерговий і довгий процес засудження винних, а потім амністія після ухвали суду;

- швидкий: амністія якогось "списку", швидший варіант для проведення виборів.

Звісно, складно визначити, хто з бойовиків просто "тримав зброю", а хто вбивав. Розраховувати на абсолютно прозорий виборчий процес теж не варто після таких струсів й іноземного інформаційного впливу.

Відкритим є питання і про фінансування відновлення інфраструктури.

Лишається вирішити, на що ми підемо для відновлення українських кордонів і миру. Чи надовго стане аргументів і позиції сили за настільки слабких реформ, стане зрозумілим найближчими місяцями.