Головним підсумком Парламентської Асамблеї НАТО, яка тривала 10-12 жовтня в норвезькому Ставангері, стала декларація наміру розширення Альянсу на схід. Наступного року кількість його членів може сягнути 29. Ще двома важливими підсумками Асамблеї стали резолюції щодо підтримки України та щодо продовження тиску на Росію.  

Українське питання

Найбільшого розголосу в Україні набула так звана резолюція  солідарності з Україною. У ній парламентарії країн-членів НАТО, розставляючи цілком однозначні акценти, висловили підтримку владі й народові України в їхній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність, у кроках, спрямованих на європейську і євроатлантичну інтеграцію, засудили незаконну окупацію Росією Криму і її військову агресію на сході України, утримання під вартою Надії Савченко, Олега Сенцова та інших українців; недотримання Росією прав людини на окупованих територіях, зокрема, жорстокими репресіями проти кримських татар і української меншини в Криму.

Окрім того, документ засуджує вето Росії на плани створити міжнародний трибунал для розслідування збиття літака рейсу MH-17 "Малайзійських авіаліній".

Також у резолюції наголошено на необхідності дипломатичних зусиль для розв'язання конфлікту з Росією - але за умови, що "ці зусилля не мають ставити під сумнів територіальну цілісність України і її невід'ємне право самій вирішувати своє місце в європейському і євроатлантичному порядку".

Українське питання у ці дні отримало й новий ракурс: на засіданні Комітету науки та технологій ПА НАТО представник України Андрій Левус навів фотодокази застосування на Донбасі модерної російської техніки. Він також акцентував увагу на тому, що підрозділи РФ (Сили спецоперацій, спецназ ГРУ, спецпідрозділ СВР "Заслон"), які розпочали агресію проти України, зараз активно застосовується в Сирії.

Російське питання

Варто нагадати, Резолюції Парламентської асамблеї НАТО є політичними заявами, які формально не обов'язкові до виконання. Утім, до них дослухаються у країнах-членах Північноатлантичного альянсу. Це політична позиція НАТО, яка може слугувати прогнозом наступних дій Альянсу.

Майкл Тернер, президент Парламентської Асамблеї, у своєму виступі називав російську агресію "конфліктом цінностей", напад на Україну - "нападом на загальнолюдські цінності" та "загрозою всій системі міжнародної безпеки".

Заяви щодо Росії були однозначними: нинішній режим санкцій, запроваджених у зв'язку зі становищем на сході України, треба зберігати, доки не будуть повністю виконані Мінські домовленості. У випадку, якщо Росія їх не виконає, члени Асамблеї закликали бути готовими посилити санкції. А ті, що запроваджені через окупацію Криму, мають зберігатися, доки не буде покладено край цій анексії.

Серед викликів нинішньої ситуації резолюція називає дезінформацію Росії про природу конфлікту на сході України, а також політичних тиск, який чинить Росія на країни Європи, використовуючи їх залежність від російських нафти й газу. Серед необхідних дій у відповідь названо диверсифікацію енергопостачання континенту та зменшення енергозалежності від Росії. Резолюція засвідчила політичну й економічну солідарність із країнами, що потерпають від російських контрсанкцій, і країнами - не членами НАТО, економічній і політичній свободі яких нині загрожує Росія.

"Росія обрала глобальну дестабілізуючу та небезпечну стратегію. У цьому контексті, будь-які розмови про зняття або послаблення санкції не тільки передчасні, але також можуть бути дуже небезпечними", - цитує Майкла Тернера офійіний прес-реліз Асамблеї.

Питання розширення східних кордонів НАТО

Основним результатом Асамблеї НАТО можна вважати стратегічне рішення та демонстрацію Альянсом власної готовності протидіяти Росії та налаштованість розширити свої східні кордони. Це засідання мало відповісти на заяви Росії про її наміри блокування розширення НАТО. Зокрема, мова про розбудову східної лінії оборони.

Про це свідчить позиція парламентаріїв щодо запрошення Чорногорії приєднатися до Альянсу.  Імовірно, вже наступного року НАТО отримає свого 29-го члена. В офіційному прес-релізі ПА НАТО йдеться про можливість отримання Чорногорією Плану дій щодо членства вже у грудні цього року, а на саміті Альянсу в липні 2016-го у Варшаві мати шанс стати членом НАТО.  Крім того, підтримано членські наміри ще трьох країн - Боснії і Герцоговини, Грузії та Македонії. 

Слід зазначити, що Грузія зреагувала миттєво заявою свого Міністерства оборони, підтвердивши незворотність власного курсу. "Грузинська сторона чітко зафіксувала, що більшість грузинського народу найближчим часом очікує поглиблення стосунків з НАТО та конкретних кроків у напрямку членства з конкретними змінами та результатами", - йдеться у заяві.

Міноборони Грузії наголосило, що "пріоритети існуючого пакету НАТО-Грузія виконуються у встановлені терміни" та висловило сподівання, що на саміті у Варшаві буде належним чином розглянуто і грузинське питання. 

Законодавці підкреслили важливість підтримки політики відкритих дверей НАТО. Що є одним із стимулів для країн, які мають намір стати членами НАТО, прискорити власні реформи, щоб відповідати стандартам Альянсу. "Приєднання до Альянсу - не безкоштовний проїзд, так країни-кандидати повинні активізувати реформи та розв'язання невирішених питань на своєму шляху до членства ", - попередив представник Латвії Ерікс Калніньш, який брав участь у підготовці резолюції. 

Політичний комітет ПА НАТО у своїй резолюції підтвердив "повну і постійну підтримку розширення НАТО". Таким чином, Альянс дав відповідь на запитання, чи готовий він до геополітичних поступок Росії - як це відбулося на початку 1990-х. Зараз - не готовий. Попри те, що ключовим питанням розширення є Україна, її у списку "запрошених до НАТО" не було. Однак у резолюції Асамблеї парламентарії закликали уряди країн НАТО "збільшити дипломатичну, політичну, фінансову, матеріальну та експертну допомогу Україні, для виконання нею своїх євроатлантичних прагнень". Для країни, яка не поспішає (як-от Грузія) засвідчити свій категоричний намір вступу, це важливий і позитивний сигнал.  

Чому Чорногорія, а не Україна 

Варто нагадати, що свій План дій щодо вступу до НАТО Україна мала намір отримати ще у квітні 2008 році на Будапештському саміті. Втім, тоді фактично відбувся розкол країн-членів НАТО щодо українського питання.

Як основний формальний аргумент противників, головними серед яких виступили Німеччина та Франція, була низька обороноздатність України. Утім, реальною причиною була категорична позиція Росії, яка на той час співпрацювала з Альянсом у форматі Ради "Росія-НАТО", та неготовність "старої Європи" вступати у конфлікт із Москвою за переділ сфер впливу.

Позиція Росії на Будапештському саміті була категоричною. У своїй промові на саміті Владімір Путін у найвідвертішій формі засвідчив готовність Росії вдатися до будь-яких дій, аби зупинити входження України в НАТО. "Якщо внести туди (в Україну) натівську проблематику, це взагалі може поставити на межу існування самої державності. Там складні внутрішньополітичні проблеми відбуваються. Теж потрібно діяти дуже-дуже обережно. У нас немає жодного права вето (...). Але я хочу, щоб усі ми, коли вирішуємо подібні питання, розуміли, що й у нас нам теж є свої інтереси. Ну, сімнадцять мільйонів росіян на Україні живе. Хто нам може сказати, що в нас там немає жодних інтересів? Південь України повністю, там лише одні росіяни".

З того часу позиція Росії не змінилася. Нейтралітет України був однією з двох ключових вимог росіян (разом зі змінами до Конституції в контексті спочатку "федералізації", а потім "децентралізації") впродовж усього періоду конфлікту, починаючи з лютого 2014. У грудні 2014 заступник голови Міноборони Росії Антонов заявив, що у випадку вступу України в НАТО "стосунки між Росією та НАТО буде розірвано". І хоча це сталося з ініціативи НАТО, Росія й нині має суттєвий важіль. Умовами вступу до Альянсу, зокрема, є відсутність бойових дій на території країни та повний її контроль над своїми кордонами.

Таким чином, продовження конфлікту на Донбасі та якомога довша невирішеність питання контролю над україно-російським кордоном є одним з дієвих інструментів відтермінування членства України в НАТО.

Наразі Україна перебуває в статусі особливого партнера НАТО. Між блоком та Міноборони України підписана додаткова угода, яка надасть можливість забезпечувати Україну матеріально-технічними цінностями для реалізації програм в рамках реформування системи логістики Збройних Сил. У Військовій Доктрині України, прийнятій у вересня 2015, йдеться, що система розвитку Збройних Сил України має базуватися на стандартах збройних сил держав - членів НАТО.