Бачу в стрічці рішучі заклики до дерусифікації Донбасу і складається враження, що для донбасоборців слово "дерусифікація" є чарівною мантрою, абстракцією, за якою не стоїть ніякого конкретного уявлення про те ЯК САМЕ дерусифікувати ненависний їм регіон.

У кращому випадку пропонують обнести "гангрену" колючим дротом і змусити жителів Донбасу складати екзамени на знання мови і культури (що абсолютно безглуздо після 20 з гаком років Незалежності -- Мозговий і йому подібні здали б такі екзамени на 5). Люди не розуміють справжні причини того, що сталося з регіоном, а тому заходи пропонують абсолютно фантастичні.

Насправді, реукраїнізація Донбасу має такі ж самі механізми, як і деукраїнізація. Донбас є одним з найбільш зросійщених регіонів завдяки міграційним хвилям, які спотворили його етнічний склад та економічну структуру, "вимивши" населення з сільських, україномовних районів і перемістивши його у великі індустріальні міста та змішавши у пропорціях десь 50 на 50 з прибульцями з РСФСР та інших республік СРСР.

Росіяни підлаштували українців та інші етноси під свої мовні звички, бо мали високий рівень національної самосвідомості, консолідованості та підтримку російської тоталітарної держави, яка жорстко і планомірно працювала на зросійщення національних республік (зокрема через адаптацію культурного та інформаційного простору під потреби імперського народу). Українці відповідно втрачали свої національні риси, бо не мали своєї держави, яка б забезпечувала їм їхні елементарні людські права, зате мали низький рівень етнічної солідарності та страждали на комплекс меншовартості.

Повноцінна реукраїнізація Донбасу неможлива без потужних міграційних процесів, які вимиватимуть з міст Донбасу зросійщене і криміналізоване населення і насичуватимуть регіон прибульцями з україномовних областей/районів, які поступово мінятимуть там етнічну і мовну карту.

Але такі зміни можливі лише за умови, якщо україномовне населення демонструватиме високий рівень національної самосвідомості, консолідованості та лояльності до своєї держави, яка забезпечуватиме їм їхні мовні та культурні права. Несолідарна, невпевнена в собі, анархічна спільнота нікого асимілювати не здатна.

І, якщо вже на те пішло, українізація Донбасу має починатися з Галичини. Як тільки галичани припинять запопадливо переходити "на русскій" у спілкування з прибульцями, аби їм догодити, це стане першим кроком на шляху дерусифікації України, яка дійде до Дону. Якщо продовжуватимуть потакувати російськомовним, то Донбас дійде до Збруча. І далєє вєздє.