Вчера вовсю гоняли по ленте сюжетец с первого рассейского - про бабушку, дрова и тимуровцев.

Имею сказать пару слов- не про то,что великая наноимперия, которая "греет всех" -такие чудеса отчебучивает , - в 21 веке в пределах Золотага Кольца,и не про то - жалко ли стариков.

Я про другое, про детали, в которых самый цимес.

В комментах под сюжетом некоторые писали - "ой-ой,у нас тоже таких хватает, одиноких, бедных,несчастных". Конечно, хватает, глупо спорить.

Но! Детали, мать их! Детали! По ним много чего можно понять.

У бабки есть свой домишко-какой - никакой, но-свой, че ж внутри-то так засрато? Там не хата-сарай, и копилось это федорино горе не один год, десятки лет... Чистота - это не вопрос денег. Это в голове, в коде.

У нас є такі само: самотні, бідні? Є! Такі, але трошкі інші.

Хай буде бідно, не богато, але в хаті має бути чисто. Хоч раз на рік, хоч тяп-ляп, але на Великдень треба хату побілить, хоч трісни, хай ті окна старі та потріскані, але скло протерто, та з якими-ніякими занавісочками, хай та підлога тріщить, крипить, та вона підметена, хай тім половичкам по сто років і ціна їм-копійка, але вони є і витрушені, як не важко, але на огороді, хоть щось да росте-і пару квіточок-обов'язково, для душі.

Бо так ту бабку мати навчила, а ту - її мати, а ту - її..., і так воно передається, хоч шо не роби, хоч як не волай про однаковість - нема її, як у рушника з полотенцем, як у рубашки з вишиванкой.

Одне ж й те само, але ж- дрібнички.., там-прірва.