Ах, тут такий неймовірний ажіотаж: "Куликов то, Куликов сьо". Особисто я дізнався про те, хто такий Куликов, у березні 2000 року. А тому зекономив цілу купу нервів останнім часом. Ви б мене спитали. Теж би зекономили купу нервів.

А було все так. Я працював журналістом на "Вікнах" (канал СТБ). І раптом прийшов туди новий редактор, який обрав вручну людей, яких треба було звідти викинути і поставити своїх. А щоб це виглядало пристойно - пристойно! - він вирішив запросити стороннього "аналітика" - Андрія Куликова, якому вручився список цих жертв. Для обґрунтування профнепридатності вибраних журналістів було зібрано велику нараду, де під мікроскопом "аналітик" аналізував наші сюжети, доскіпувався до кожного слова і кожного кадру. Тобто, таке маленьке кілерство. Викликали - виконав.

Куликов - хлопчик за викликом. Професійний журналіст із доброю телерадійною видрочкою, але хлопчик за викликом. Що він успішно й продемонстрував історіями із Захарченком і Бондаренко. Викликали - виконав. І від цього нікуди не подітись. А нерви побережіть. Вони вам знадобляться ще в нашій борні.