Родина керівника служби зовнішньої розвідки України Віктора Гвоздя володіє 0,7 га землі і маєтком у селі Горбовичі під Києвом. Про це йдеться у сюжеті Аліни Стрижак у телепрограмі «Наші гроші».

До 2009 року земля Гвоздів призначалася для ведення селянського господарства. Потім цільове призначення змінили на будівництво та обслуговування жилого будинку.

Зараз на ділянці є чотири будинки. Найбільший будинок розміром 634 кв м розташований у центрі двору. Ще одна будівля схожа на закритий басейн. Крім того, на території є футбольне поле, тренажери, дві альтанки та дитячий майданчик.

За документами маєток збудували у 2013 році. Втім, сусіди запевняють, що закінчили будівництво лише цього року, а найбільш активні роботи велися після того, як Віктора Гвоздя було призначено головою зовнішньої розвідки на початку минулого року.

Коли журналісти робили відеозйомку, до них виходила дружина силовика Ольга Гвоздь. Зйомку вона назвала неетичною і збиралася спустити на журналістів собаку, але передумала. Жінка повідомила, що її чоловік перебуває у шпиталі, і пообіцяла, що після його одужання вони поспілкуються з журналістами.

Але бесіда так і не відбулася. Коли журналісти знову приїхали до маєтку Гвоздів, то з ними вже спілкувався чоловік, який спочатку представився начальником охорони Віктором Івановичем, а потім Дмитром. Ця людина приїхала на авто з номерами, записаними на одну з військових частин служби зовнішньої розвідки. Чоловік погрожував журналістам, сказав, що їм не можна висвітлювати адресу проживання особи, яка охороняє державу, та порадив звернутися до прес-служби Гвоздя.

Прес-служба надала відповідь на журналістський запит. Згідно з декларацією Віктора Гвоздя, земля та будинок в нього дійсно є. Щодо офіційної версії, звідки у силовика кошти на будівництво маєтку, то гроші Гвоздь заробив 15-20 років тому на дипломатичній службі.

Згідно біографії Віктора Гвоздя, у 1993-95 роках він брав участь у миротворчих операціях ООН на території колишньої Югославії. У 1996-99 роки обіймав посаду аташе з питань оборони Посольства України в Хорватії та Боснії і Герцеговині. А у 2000-2003 рр. був представником Міноборони при Постійному представництві України при ООН (США), членом делегації України в Радбезі ООН.