Три прикрі ситуації на цих виборах:

1. Добра партія – поганий кандидат.

2. Добрий кандидат – погана партія.

3. Добра партія – немає кандидата.

Всі три є наслідком відсутності справжніх партійних осередків на місцях. Попереду достатньо часу це виправити. Хто цим займеться, через кілька років посуне пусті політпроекти під лідера. Попри перелічені недоліки ця система значно краща за партійні закриті списки та мажоритарку.

Глобально, я прихильник мажоритарки з самовисуванцями, але за двох умов: потрібна реальна можливість відкликання обраного депутата та законність і правопорядок в країні. Обох чинників немає, тому за мажоритарки справжній виборець це тітушка, продажний суддя та грошовитий ляльковод у Верховній Раді. Отже, теперішню систему я, як компроміс, приймаю.