У неділю, 25 жовтня 2015 року, в Україні відбулися чергові місцеві вибори.

По-різному оцінюють їх результати різні політичні сили - хто вбачає програш опонентів, а хто радіє своєму успіху. Інші говорять про унікальні успіхи влади, або намагаються проаналізувати її провали і т.д.

Але, порівнюючи з усіма виборами від 1991 року, можна прийти до незаперечного висновку: останні вибори черговий раз підтвердили велику ментальну розбіжність між електоратом різних частин України. В цьому контексті практично нічого не змінилося за всі роки української незалежності. На жаль, останні вибори підтвердили те, що радикальних змін не було за всю нашу новітню історію.

З одного боку, все це зрозуміло - сили, які були у владі, або не знали як робити, або не хотіли, або виявилися неефективними тощо. А з іншого - тривожно. Адже таким чином зайвий раз показано неефективність діючої в Україні політичної системи з часу референдуму 1991 року.

Зараз не так важливо хто і чому так зробив, а не інакше, зокрема чому ми до цих пір живемо фактично за правилами УРСР. Колись розберемося (нащадки розберуться).

Зараз важливішим є те, що треба робити. Без сумніву, насамперед треба оптимізувати політичну систему, про що газета вже згадувала. Винятково важливо - терміново вживати системних заходів з метою реального зближення ментальності різних частин України, різних груп народу нашої держави. Лише у такий спосіб можна наше розмаїття перетворити з проблеми у перевагу. Адже є багато країн, де ментальна різниця ще більша, ніж у нас, але ці країни існують вже багато десятків і сотень років, а їх народ процвітає.

Тепер контрпродуктивно аналізувати те, чому тій чи іншій владі, зокрема президенту, щось не вдалося зробити. Тут висновок може бути лише один - зміни були не ефективними і таких помилок більше не можна допускати.

Словом, треба терміново вживати системних заходів, аби зберегти Україну, а не УРСР.