Тим часом, наприклад, депутат Хомутиннік дає «Українській правді» інтерв'ю, де розлого й зі смаком обговорює свій бізнес. Так і каже – мій бізнес. Хоча йому як нардепові мати бізнес категорично заборонено.

Ні, ну всі все знають, і таке було завжди. Але раніше якось прийнято було прикидатися, ні? А виявляється, можна і не прикидатися. Бо все одно ані журналісти, ані аудиторія, схоже, не спантеличились ні на секунду.

Я вам страшну річ скажу: десь 15 років тому в нас була тема, на які це кошти президент (тоді Кучма) розміщує біґборди із привітанням українців зі святами. От просто цікаво: на які? Чи нема порушень тут, бува?

Ну а в наш час – які на фіг біґборди зі президентами, коли кожен може зізнатися в грубому порушенні, несумісному з його статусом тощо  – і це навіть нікого не здивує.

Це той самий випадок, коли йдеться не персонально про Хомутинніка й/або УП. А тільки про невпинний і потужний поступ країни на шляху до європейських цінностей. Ага.