Є якісь базові речі, які впливають на весь подальший ланцюжок умовиводів і висновків. Терміни й визначення, як то кажуть, з яких починається будь-який технічний документ чи серйозна дискусія. Дуже погано, коли вже на цьому етапі відбувається підміна, свідомо чи несвідомо. Чи й із дальнім прицілом.

20 років українців примушують ламати списи в дихотомії україномовні-російськомовні, старанно експлуатують це протиставлення на геть всіх виборах, що були з 1991 року, вбивають у голову в телевізорі й на радіо, довбивалися вже до війни. Неважливо навіть, чи це протиставлення нав'язане нам ззовні, бо зовнішні спостерігачі інакшого й уявити не в змозі, а важливо, чи описує ця опозиція реальний стан речей. Бо зрозуміло, що вона базова для купи речей, координатна система, в якій відбувається уся подальша жабомишодраківка.

Не описує. В Україні немає україномовних і російськомовних, а є двомовні й одномовні громадяни. При чому зрозуміло, на користь якої мови одномовні. Я, звичайно, суджу за київською ситуацією, але мені не зустрічалися в природі дорослі україномовні, які не знають російської. Раніше ще зустрічалися такі люди похилого віку, зараз, як не дивно, вже з'являються такі діти дошкільного віку, але, скажімо, починаючи з середнього шкільного російською володіють всі.

Російськомовних, які не знають української, навпаки – доволі багато. Назвав би їх лінгвоінвалідами, але це неввічливо, тим паче, що часто це вдаване незнання. Коли припікає, все чудово вони розуміють.

Отож, насправді існують множина двомовних і множина одномовних-російськомовних. З останніми зрозуміло. Перша ж підмножина не може бути монолітною, бо одночасно говорити двома мовами ще ні в кого не виходило, і все одно є певні пріоритети. Ну, наприклад, якою мовою ви зазвичай звертаєтеся до незнайомця на вулиці. Якою користуєтеся частіше, якій надаєте перевагу при дубляжі іноземних фільмів тощо. Тобто – якою зручніше.

Усі одкровення (для росіян) останніх двох років, усі ці несподівані «жидобандерівці» й «російськомовні українські патріоти» пояснює неправильна модель на старті, а в координатах двомовні-одномовні вони абсолютно логічні.

Що ви мені не кажіть про російськомовних на Майдані, були вони все ж двомовними з російською в типових, стандартних ситуаціях, тою, якою зручніше. «Одноязичники», яких можна було залякати страшними бандерами й необхідністю чи не щогодини співати пісеньку на слова Чубинського, збиралися не на Майдані, а в Маріїнському парку, вибачте.

P. S. Це мій на довгий час останній допис на мовну тематику. Якщо люди не визначилися і не зробили висновків за рік війни, успішність будь-яких дискусій з ними сумнівна. Метою допису є не мовосрач, а осмислення. Мені здається, хибність початкових термінів чомусь не враховують навіть ті наші науковці, які пишуть виважені матеріали на мовну тематику, яких останнім часом таки трохи вродило.

P. P. S. І да, викиньте в кошик усі ваші соціологічні дослідження й опитування, бо вони виходили з хибної моделі. Искренне Ваш.