Схоже на те, що офіційний Київ неабияк перейнявся західними традиціями та вирішив гідно відсвяткувати Хелловін, організувавши в Дніпропетровську масштабну спецоперацію, наслідки якої можуть призвести до серйозних змін в житті цілої країни.

Затримання Геннадія Корбана стало однією з найбільш резонансних подій цієї осені, ознаменувавши початок нового періоду в житті країни. Вперше після Революції гідності Банкова наважилась на активну конфронтацію проти своїх колишніх союзників такого рівня, задіявши для цього велику кількість силовиків, а не ЗМІ чи економічні важелі впливу. Здавалося б нічого дивного - правоохоронна система працює.

Тандем столичних СБУ та Генпрокуратури - серйозний сплав силових структур, які повинні були б продемонструвати високий рівень роботи та не залишити жодних сумнівів в доцільності проведення такого резонансного затримання. Натомість, під час першого ж спільного брифінгу за участю представників двох силових відомств стало зрозуміло, що українцям пропонують «ті ж самі граблі, тільки у профіль» - схожі методи роботи використовувались саме напередодні Революції гідності. Без жодного судового рішення та всупереч презумпції невинності спікери силовиків наввипередки зайнялись розвішуванням ярликів: «організоване злочинне угруповання», «приватна армія», «розкрадання волонтерських коштів» і т.д. Дивує завидна і дещо незвична оперативність та злагодженість дій представників силових відомств, яка чомусь не так активно проявляється по відношенню до членів колишньої Партії регіонів та яку чомусь важко помітити на «передку» поблизу Пісків чи Станиці Луганської. Невже кількасот спецпризначенців в найкращій екіпіровці потрібніші в Дніпропетровську за сотні кілометрів від лінії фронту, а не поблизу ДАПу, де проста піхота «93-ки» щоденно зустрічається з реальним ворогом?

Якщо Корбан з «Укропом» злочинець, то хто ж тоді Кернес з «Оплотом»? Якщо Корбан викрадав волонтерські кошти, то чому тоді «Дніпро-1» першим в зоні АТО був з ніг до голови «упакований» в якісну «броню», їздив на нормальних авто, а його бійці не шукали чим би підживитись у місцевих?

Взагалі, вся ситуація навколо подій в Дніпрі дуже неприємно пахне, особливо на фоні місцевих виборів, в яких безперешкодно бере участь вождь тітушок Вілкул, на фоні реваншу регіоналів, які пролізли в місцеві ради всіх рівнів, на фоні діамантових прокурорів і т.д. Можна по-різному ставитись до Коломойського, Філатова, Корбана. Можна по-різному ставитись до «Укропа». Можна по-різному ставитись до «Дніпро-1». Можна згадати безліч негативних моментів та не надто приємних ситуацій останнього року, в яких так чи інакше фігурували ці політики. Можна до безкінечності рахувати мільярди «дніпропетровських», шукаючи законність їхнього походження - і дійсно можна знайти багато того, що йде на межі законності.

В процесі всіх цих пошуків варто прийняти кілька міліграм вітаміну В12 аби згадати, що зробили «дніпропетровські» тоді, коли навколо «всьо пропало» - при чому масштаб «всьо пропало» був такий, що на горизонті хвостиком починав махати великий пухнастий «песець»...

Проте, є кілька «злочинів», у яких «дніпропетровський картель» дійсно винен:

- винен у тому, що на перших місяцях війни взяв на себе роль міністерства оборони та пропаганди, не давши тим самим прорватися проросійським силам далі сьогоднішніх позицій аби святкувати Новий рік десь у Тернополі чи Львові під звуки гурту «Любе»;

- винен у тому, що не «гудів», як це робив Ахметов і не розводив сюсі-мусі з сепаратистами, як це робив Тарута;

- винен у тому, що Дніпро сьогодні анітрохи не схожий на міста Донбасу, до яких кремлівські маріонетки таки доклали свої руки.

Список можна продовжувати, але і цього достатньо, аби зрозуміти масштаб помилки, зробити яку свідомо зважилась Банкова. Дивно, що в Києві так і не навчились правильно розставляти пріоритети і вирішили акцентувати більшу увагу на політичній боротьбі всередині країни, аніж на протистоянні зовнішньому ворогу. Подібні спецоперації несуть неабиякі ризики для авторитету країни, адже по-суті є передвісниками повернення старих методів по усуненню політичних опонентів, але аж ніяк не проявом торжества правосуддя.