Коли я бачу, як генеральний прокурор Віктор Шокін збирає зі своїми заступниками прес-конференцію і намагається твердим голосом говорити, мовляв, на Корбані не зупинимося, в Україні оголошена справжня війна корупції, і будь-яка людина, незалежно від посади та партійної приналежності, не уникне справедливого меча Генпрокуратури, моя перша реакція – депутат Микола Мартиненко (якого підозрюють в отриманні великого хабара), пише в своєму блозі на «Новому часі» колишній віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук. Швейцарська прокуратура, яку важко звинуватити у виборчому судочинстві, вже більше року просить українську прокуратуру про співпрацю в цій справі.

І таких прикладів може бути набагато більше. Тому владі не вдається переконати суспільство, що почалася справжня, а не виборча війна з корупцією. Скільки буде епізодів у Геннадія Корбана, не має значення, адже більшість українців аналізує приблизно так: є компромат на всіх, але, якщо хтось виступив проти влади, меч правосуддя падає на його голову. Так було і, на жаль, так є.

Боротьба з будь-якими проявами корупції на вищому рівні здається мені настільки само неефективною, як і декларована деолігархізація. Мало того, коли я читаю цитату Ігоря Кононенка, правої руки і ноги президента, про те, що заяви послів США та країн ЄС щодо Шокіна – це їх приватна думка, а у нас генпрокурор бореться з корупцією і буде продовжувати з нею боротися, у мене це викликає, м'яко кажучи, подив.

Цього тижня повинні бути ухвалені дуже важливі закони, неприйняття яких загрожує безвізовим режимом, і я вже уявляю собі цю трибуну, яка блокується, вимоги відставки прокурора, Олег Ляшко та Сергій Каплін один перед одним кричать про тарифи, до цього хору підключається Юлія Тимошенко. Щось мені підказує, що прийняття важливих для країни законів опиниться під загрозою.

Але справа навіть не в безвізовому режимі і не в тому, що ми втратимо близько $1,5 млрд. Про це відкрито говорять в ЄС люди, які, по суті, фінансують нашу країну, а влада їм відповідає: «Ну ви, звичайно, маєте право на особисту думку, але робити ми все одно будемо по-своєму». Я це сприймаю приблизно в такому контексті.

Немає ілюзій щодо того, ким є Корбан, але те, як йде процес проти нього, демонструє, що в Україні зовсім не змінився підхід до влади і використання силовиків. Я вкотре переконався, що для того, щоб змінити Україну, нам потрібно в першу чергу ізолювати правоохоронні органи від політичного впливу.

Зараз же змінюються президенти, змінюються режими, а репресивний апарат продовжує служити кожному, хто приходить до влади. Причому з великим задоволенням. А вся масштабна операція силовиків, яку провели напоказ, викликає у суспільства зовсім не захоплення, як очікувалося.

Також дивно чути про пропозиції Луценка та інших політиків про пакетні посадки. Якими ж дикими ми повинні здаватися західним політикам, причому досить дико все це виглядало ще до заяв Кононенка, а тепер – тим більше.

Влада абсолютно відірвана від суспільства. Вона розраховує, що продемонструє запис якогось Ігоря Мосійчука або Корбана, і це переконає суспільство, що йде повальна боротьба з корупцією, а суспільство реагує зовсім по-іншому. Влада працює за старими шаблонами, не розуміючи, що суспільство змінилося, і його цим не залякати і не переконати.