Людям, які протестують проти дванадцятирічної системи освіти, присвячується.

Привіт! Мене звуть Маланка, і мені 20 років. Цього року я закінчую університет і збираюся продовжити навчання на магістратурі. Ну, принаймні таким був план...

Нещодавно я зрозуміла, що досі не знала і не знаю далі, ким я хочу бути. Ось так просто – не знаю. Прочитавши кілька розумних книжок зі психології і педагогіки я зрозуміла, що лише в цьому віці люди по-справжньому знаходять себе. А не чотири роки тому, коли довелось приймати рішення про майбутню професію.

Тоді, коли в 16 років переді мною постав список факультетів українських університетів і держава сказала: "Ти готова! Роби вибір! ВЖЕ!!!", я насправді не була готова. Але вибір зробила. На моє щастя, не найгірший. Я дослухалися до своїх інстинктів, приглянулася до своїх здібностей, і так склалося, що люблю свою спеціальність, і мені добре вдається те, що вивчаю.

Але я почуваю себе обмеженою. Недовченою. Недоосвіченою. Усі закордонні магістерської програми вимагають короткий, проте детальний опис майбутнього магістерського проекту... А я ж навіть не знаю, ким я ще хочу бути!

Тому зараз мені дуже складно. Мене не покидає відчуття, що я щось пропустила. Здібності й інстинкти це таке... Я б могла щось ще, мабуть. Або і не могла, може – все в порядку, і я зараз там, де маю бути... Проблема в тому, що я можу ніколи не дізнатися. І хоч я вірю в те, що вчитися ніколи не пізно, проте я можу ніколи не довідатися, чи вийшов би з мене геніальний географ-першовідкривач, чи історик, чи режисер, чи космонавт хоча б тому, що хоч і можливостей багато, проте обмеження таки існують. Життя коротке, як-не-як.

Я вірю, що ще один рік може багато що змінити, так само, як я ПЕРЕКОНАНА, що лиш цього НЕ ДОСИТЬ. Потрібні ярмарки професій, дні відкритих дверей, екскурсії на підприємства, etc., etc., etc. Проте це могло би будь першим кроком.

Словом, дорогі протестувальники, подумайте про чиюсь перелякану юну душеньку, яку позбавили ще одного шансу передумати.

P.S.: Як справедливо зауважили друзі в коментарях, це не єдина і дуже неоднозначна проблема. І я погоджуся. Проте для опису всіх недоліків нашої освіти мені не вистачить Фейсбука.