Проблема із захисту моїх прав споживача, яка загалом стосується всіх без винятку. Я не жартую, реально всіх. Хоча привід індивідуальний і дрібний: зламалася пральна машинка. Викликали майстра. Майстер виявився кваліфікований: ще до всіляких механічних втручань у нутрощі механізму припустив, що проблема в напрузі. Каже: всі ці ваші сучасні "Електролюкси", "Боші", "Зануссі" й навіть "Гореньє" дуже не люблять перепадів. І взагалі вони тупі, не розуміють, коли в мережі не 220.

Про всяк випадок, на нашу вимогу, вийняв контрольну плату й узяв її поганяти на стенді. Ганяння зайняло тиждень. Вердикт: плата працює нормально. Паралельно встромив тестер у мережу, і той показав 199... 203... 202... ну ніяк не 220 вольт. Я не повірив своїм очам. Воно стрибає. Срибає. Стрибає.

Ні! Те, за що ми платимо свої кревні, не відповідає жодним стандартам. "Київенерго", агов! Я за умовчанням вірю, що у вас 220! Мене так у дитинстві навчили. Дарма. Щонайбільше 203. Блін, 203! Скажіть ще «спасибі».

Переїхали на нову хату. Там чомусь стабільно 220. Інша підстанція. Майстер порадив про всяк випадок умикати машинку вдень, коли навантаження на мережу мінімальне.

Тепер нове повідомлення промайнуло: кажуть, якість газу, за який ми тепер платимо за міжнародними роздрібними розцінками (хоча значна частина, як відомо, видобувається всередині країни й має значно меншу собівартість), має зовсім іншу тепловидатність. Іншими словами, щоби зварити ту саму каструлю борщу, потрібно більше кубів. Це ніяк і ніким не вимірюється. Скажіть «спасибі». І ще раз. І ще раз. Бо відключимо, бо щось воно все ламається частіше й частіше. То як там щодо якості послуг монополістів?