Вчора чи навіть позавчора на рівному місці виник скандал з так званими "антидискримінаційними" поправками у трудове законодавство.

Процитую палку прихильницю антидискримінаційних змін Tetiana Pechonchyk:

"У Франції Трудовий кодекс втричі товщий за Кримінальний. Будь-яка поправка до нього - результат численних дискусій і обговорень. У нас же парламент одним махом проголосував за новий ТК. Ви бачили десь широкі обговорення?"

Коротше, я думаю, що широке обговорення - це те, що необхідно ДО того, як приймати такі важливі речі. У нас 38 мільйонів називають себе прихильниками тієї чи іншої релігії, не рахуючи атеїстів/агностиків, отож, в руслі європейських практик, треба хоча б мінімальна експертна дискусія.

Натомість 10 листопада вранці реєструється законопроект, а далі відбуваються якісь незрозумілі блискавичні дії. У той же день (порушення, бо треба заздалегідь повідомляти!) проводиться засідання комітету, де розглядається цей законопроекти, у той же день (порушення строків!) законопроект вноситься в зал, у той же день голосується і за основу, і в цілому (порушення строків і порядку розгляду законопроекту!).

Швидкість цього законопроекту залишає далеко позаду навіть ті законопроекти, котрі необхідні для порятунку життів на фронті.

Жодного реального обговорення, жодної дискусії не те що у суспільстві, а навіть у парламенті не було. Не було часу подати альтернативні законопроекти (на що відводиться 14 днів), не було часу внести поправки (порушення прав інших депутатів).

Щось не дуже схоже на європейську традицію законотворення, і тут Тетяна абсолютно має рацію.

***

Для чого це було потрібно? Чому сталася така гарячка, адже план дій щодо лібералізації візового режиму здійснюється вже ШОСТИЙ РІК?

Це - стандартний прийом, щоб перекласти відповідальність за провал інтеграції з ЄС на парламент. Показати - дивіться, ці парламентарі такі дикі, вони не готові голосувати на потрібні євроінтеграційні закони! Мало хто зверне увагу на деталі за лаштунками.

На жаль, цій операції невільно посприяли багато моїх щирих колег.

Посприяла цьому і агресивна позиція деяких прихильників особливих прав ЛГБТ - мушу сказати, що вони за своїм небажанням чути опонентів перевершили бабусь УПЦ МП.

Насправді є усі можливості найти компроміс між вимогами брюссельської бюрократії та інтересами українців - потрібно лише його шукати, а не влаштовувати масові порушення регламенту Верховної ради і брутальний тиск на депутатський корпус.

Навчимося дотримуватися законів, європейських процедур, зможемо домовлятися разом і думати разом - тоді зробимо і безвізовий режим.

P.S. Готую свій, альтернативний законопроект на виконання вимог ЄС.