Дискусія, що зараз розгорілася навколо змін до Податкового кодексу, підтверджує те, про що мені доводилось писати ще наприкінці минулого року. В цього уряду відсутнє усвідомлення цілей, завдань та алгоритмів їх реалізації. Ніхто в уряді не може дати більш менш конкретний опис того, яку державу вони хочуть отримати внаслідок проведення реформ.

В багатьох країнах світу, де були успішно проведені реформи, таке усвідомлення мали Міністр економіки або Міністр фінансів. В нас це не так. При цьому в мене надзвичайно високий рівень довіри до Міністра фінансів Наталі Яресько та Міністра економіки Айвараса Абромявічуса щодо їхньої особистої непов'язаності з корупційними схемами. Але такої особистої порядності зараз недостатньо. Бо тоді на додачу потрібно ще мати особу в уряді, що мала би загальне бачення реформ, які потрібно здійснити, послідовність їх реалізації, повноваження та безсумнівну підтримку з боку інших членів уряду, особливо Прем'єр-міністра.

В нас же ситуація з прем'єр-міністром зовсім погана. Цю посаду зараз обіймає людина, рейтинг якої на рівні одного відсотка, який не є ані творцем реформ, ані їх мотором, ані дахом для їх проведення.

Причому такий рейтинг в нього не внаслідок проведення непопулярних, але рішучих, усвідомлених та послідовних реформ, а у зв'язку з майже повною відсутністю всього цього. По суті, він виступає потужним гальмом їх проведення.

Якщо на додачу ще згадати таких одіозних персон з його оточення, як Мартиненко та Іванчук, тоді стає очевидною повна відсутність сподівань на те, що при нинішньому Прем'єр-міністрі ми побачимо реальні позитивні зрушення.

Я це розумів ще навесні минулого року. На жаль, українське суспільство це почало усвідомлювати лише нещодавно.

Ситуація, що склалась навколо запропонованих податкових новацій, з одного боку, Міністерством фінансів, з іншого - Комітетом ВРУ з питань податкової та митної політики, свідчить про відвертий провал проведення податкової реформи урядом. Що, насправді, абсолютно недивно. Бо неможливо розглядати податкову реформу без концептуального усвідомлення цілей та завдань реформ, та без розуміння, що податки окрім фіскальної функції виконують також стимулюючу та регулюючі. Показово, що урядовці навіть під час експертного обговорення не демонструють розуміння цього.

На експертному рівні є розуміння, що неприпустимо розглядати зміни до податкової системи без забезпечення збалансованості державного та місцевих бюджетів. Таким чином, будь-які податкові новації та зменшення податкового навантаження повинно розглядатися при обов'язковому забезпеченні зниження бюджетних витрат. Тобто, потрібно відноситися максимально відповідально к питанню податкових новацій з урахуванням усвідомлення впливу на формування державного та місцевих бюджетів та забезпечення їх збалансованості.

Необхідно також визнати, що можливостей для значного скорочення видатків державного та місцевих бюджетів на сьогодні немає. Пануюча частина витрат державного та місцевих бюджетів пов'язана з соціальними виплатами, зі сплатою зарплат бюджетників, утримання бюджетних установ. До того ж рівень зарплат бюджетних працівників знаходиться на неприпустимо низькому рівні. Збільшити їм зарплати за рахунок скорочення їх чисельності можна лише частково. При цьому можливостей для скільки-небудь значного скорочення таких категорій бюджетників, як вчителя та медики, взагалі немає.

Більш того, зарплату вчителям потрібно піднімати негайно і в рази. Жебрацький рівень зарплат неминуче формує в них жебрацьку психологію, яку вони потім передають своїм учням. Тобто, своєю недалекоглядністю ми формуємо цілі покоління людей з психологію жебраків, утриманства та державного патерналізму.

Отже, завдання полягає не так в скороченні видатків державного та місцевого бюджету, а у формуванні умов для зростання економіки. Хоча певну кількість кроків в напрямку зниження фіскального відсотка ВВП може і повинно бути зроблено.

На жаль, до цього часу ані уряд, ані Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики не оприлюднені для обговорення конкретні законопроекти податкових новацій. На обговорення винесені лише загальні тези податкових змін. Тобто, переважно обговорюються віртуальні пропозиції.

Така абсурдна ситуація спостерігається станом на 10 листопада, коли вже мало би пройти перше читання проекту Державного бюджету на 2016 рік.

Якщо аналізувати податкові зміни, запропоновані Міністерством фінансів, то слід відзначити доволі механістичний підхід у встановлені ставки ПДВ, податку на прибуток, податок на доходи фізичних осіб та ЄСВ на рівні 20%. Така пропозиція не має скільки-небудь серйозного обґрунтування. Важливо враховувати не тільки номінальну, а і ефективну ставку податків. Не менш важливо визначитися з базою оподаткування.

Міністерство фінансів, також, пропонує не оподатковувати дохід фізичних осіб у розмірі однієї мінімальної зарплати.

Крім того пропонуються нові обмеження щодо спрощеної системи оподаткування для малого бізнесу та ліквідація особливо режиму сплати ПДВ в аграрному секторі.

Запропоновані Міністерством фінансів податкові новації, на жаль, принципово не покращать ситуацію по детінізації економіки. А відсутність пропозицій щодо змін з адміністрування податків, спрямованих на максимальне спрощення їх обліку та сплати, вказує, що всі недоліки існуючої податкової системи залишаться незмінними.

Суттєвим недоліком не оподатковування доходу у розмірі однієї мінімальної зарплати є те, що це неминуче призведе до суттєвого зменшення податкових надходжень від головного бюджетоформуючого для місцевих бюджетів податку. Особливо від такої новації постраждають малі населені пункти, де переважна частина громадян отримує зарплату на рівні мінімальної зарплати або трохи більше.

Зменшення ставки ЄСВ до 20 відсотків також виглядає нереалістичним, принаймні в 2016 році. Не варто забувати, що ЄСВ є головним джерелом виплати пенсій особам пенсійного віку. Покрити таке значне випадіння доходів Пенсійного фонду за рахунок держбюджету на 2016 рік не вдасться. Сподівання, що внаслідок такого зниження ставки ЄСВ буде виведена з «тіні» суттєва частина зарплат, можуть не виправдатися.

Більш того, Міністерство фінансів не демонструє усвідомлення того, що реформу ЄСВ необхідно розглядати лише у зв'язці з реформою системи соціального страхування. Немає другого, неможливе і перше.

Пропозицій Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики в частині суттєвого зменшення ставок податків та зборів виглядають надто радикальними та теж грішать нереалістичністю.

З найбільш радикальних кроків слід відзначити пропозицію по ліквідації податку на прибуток підприємств та переходу до податку на розподілення прибутку (тобто оподаткування лише сплати дивідендів). Ця ідея виглядає дуже привабливою та справді дозволяє кардинально знизити адміністративний тиск при сплаті податків. В той же час відбувається суттєве випадіння доходів державного бюджету внаслідок такої заміни податків.

Частково компенсувати втрату податкових надходжень пропонується впровадженням податку на майно. Адміністрування такого податку виглядає значно простішим та має менші корупційні можливості. В той же час є певні ризики, по-перше, в частині визначення бази для оподаткування, по-друге, в умовах падіння ділової активності у переважної частини підприємств є значна частина активів, що зараз не задіяні в господарській діяльності або задіяні лише частково. За нинішньої моделі сплати податку на прибуток підприємства можуть з урахуванням проведення амортизації основних фондів демонструвати абсолютно реальні балансові збитки.

В разі переходу до сплати податку на майно їм доведеться сплачувати податки при реальних збитках. Що лише погіршуватиме їх фінансову ситуацію. В той же час продаж незадіяних основних фондів не завжди є можливим та економічно виправданим.

При цьому слід враховувати, що малі підприємства, які зараз знаходяться на спрощеній системі, зможуть відмовитися від неї та взагалі нічого не сплачувати до місцевих бюджетів. Вони можуть собі дозволити не виплачувати дивіденди, а скільки-небудь значного майна в них на балансі немає. Тобто, виникає додаткове випадіння доходів місцевих бюджетів.

Серед пропозицій народних депутатів слід також згадати зниження ставки ПДВ до 15%. Але, на щастя, ця не дуже розумна ідея зараз, начебто, вже пішла в небуття.

Слід зазначити, представники Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики стверджують, що вони не наполягають на знижені ставок податків та ліквідації податку на прибуток вже з 2016 року. Але хочуть домогтися прийняття змін до Податкового кодексу в частині адміністрування податків.

Це може виглядати в якості часткового компромісу з урядом, але тоді необхідні зміни з реформування податкової системи відкладаються ще на невизначений час.