Теракти в Парижі, в яких загинуло понад 130 людей, стали для Франції та всієї Європи тим же, чим свого часу для Америки стали теракти 11 вересня, але поки що важко передбачити, якою буде відповідь терористам європейців. Імовірно, паризькі теракти переслідували дві мети. Пригадується, як свого часу вибухи в мадридських електричках напередодні парламентських виборів призвели до несподіваної зміни влади в Іспанії та виведення іспанських військ з Іраку.

Вибухи й атаки в Парижі сталися напередодні важливих регіональних виборів у Франції і невдовзі після того, як новий ліберальний уряд Канади, який прийшов до влади після недавніх парламентських виборів, оголосив про припинення участі канадських ВПС в операціях проти ІДІЛ. Ісламісти, плануючи атаку на Париж, сподівалися, що це посилить тиск громадськості на французький уряд на користь припинення участі Франції в операціях проти ісламістів, а в перспективі викличе зміну уряду на ізоляціоністів з правих і ультраправих партій.

Те, що за теракти відповідальна саме Ісламська держава, слідує як і з заяви її представника, так і з заяв французьких прем'єр-міністра і президента. Останні, ймовірно, орієнтувалися на матеріали перемовин спецслужб із заручниками, яких захопили терористи. До речі, із заяви ІДІЛ випливає, що терористів було вісім, тоді як спецслужби відзвітували про знищення тільки семи. Це змушує припустити, що один із терористів все ще залишається на волі. Ймовірно, це оголошений у розшук уродженець Бельгії 26-річний Абдельслам Салах.

Другою ж метою терористів могло бути прагнення спровокувати зростання антиіммігрантських настроїв у Європі, щоб спонукати Євросоюз зменшити приплив мігрантів із Близького Сходу до Європи. Тоді більше жителів Сирії та Іраку змушені будуть залишатися у своїх країнахі можуть бути мобілізовані до лав ІДІЛ для боротьби проти режиму Асада, курдів та іракської влади.

Судячи з першої реакції, своїх цілей терористи не досягли. Президент Олланд, вводячи надзвичайний стан, оголосив ІДІЛ нещадну війну. В уряді Канади у світлі паризьких подій почали лунати голоси на користь відновлення участі канадської авіації в антитерористичній операції проти ІДІЛ. А в Європі поки що ніякого помітного сплеску ксенофобії не спостерігається. Ймовірно, європейці усвідомили одну просту істину: зупинити потік біженців можна, тільки якщо топити човни з ними ще в морі і розстрілювати тих, хто намагається перетнути сухопутні кордони ЄС. На настільки нелюдські заходи, природно, жоден європейський уряд ніколи не піде. Тому європейцям доводиться вчитися жити з мігрантами, приймати їх такими, як є, і допомагати за можливості адаптуватися до нових реалій. Інша справа, що, якщо потік мігрантів буде продовжувати наростати, через кілька років із ним вже не зможуть впоратися соціальні служби країн ЄС.

Єдине довгострокове розв'язання проблеми ІДІЛ і біженців - це проведення військами західної коаліції широкомасштабної операції з використанням сухопутних сил проти ісламістів у Сирії та Іраку, з подальшим тривалим утриманням у цьому регіоні окупаційних військ. Однак на шляху до реалізації такого сценарію стоїть зовнішньополітична імпотенція нинішнього американського президента, небажання європейських лідерів всерйоз вплутуватися у війну в Сирії та підтримка Путіним президента Асада. Під впливом паризьких терактів нинішня домовленість Росії та західних партнерів про те, що в Сирії за шість місяців має бути досягнуто припинення вогню і сформовано перехідний уряд, а за 18 місяців мають відбутися вільні вибори на основі нової конституції, не виглядає такою вже проривною.

Незрозуміло, як можна дотримуватися перемир'я на фронті з Асадом і продовжувати війну з ІДІЛ і «Аль-Каїдою», враховуючи черезсмужжя територій, контрольованих різними угрупуваннями, і як можна сформувати перехідний уряд, який би влаштовував усіх, якщо Росія як і раніше наполягає на збереженні Асада, а західні партнери вважають його усунення запорукою успішної боротьби із ІДІЛ (інакше загони помірної сирійської опозиції будуть переходити до ісламістів, які борються з Асадом). Досягнута домовленість швидше виглядає якимось протоколом про наміри, шанси на реалізацію яких невеликі.

Тому очікувати якогось великого успіху в боротьбі з ІДІЛ найближчим часом не доводиться, так само як і масштабних дій, порівнянних із інтервенцією США і їхніх союзників в Афганістані після терактів 11 вересня. Європейцям же доведеться посилити свою поліцію і спецслужби і вжити тих заходів, яких, судячи з усього, так і не було вжито за десять місяців, що минули після бійні в редакції «Шарлі Ебдо», а саме: збільшення фінансування і штату спецслужб, розробка стратегії боротьби з терористами, впровадження своєї агентури в терористичні осередки.

Боротьба ускладнюється тим, що терористи діють по всій Європі, що вимагає координації в межах ЄС. Троє паризьких терористів, згідно з озвученою поліцією інформацією, жили в Бельгії, а один із них, судячи зі знайденого паспорта, був сирійським біженцем, який прибув на грецький острів Лерос 3 жовтня. Ця обставина також змусить більш ретельно контролювати біженців із Близького Сходу, серед яких, напевно, є й агенти ісламістів, нехай і дуже нечисленні. Але владі треба зробити все, щоб цей факт не призвів до спалаху ненависті до сирійських біженців.