Під час однієї конференції про цінності на запитання про терміни змін в українському суспільстві одна поважна людина відповіла жартом: "Спочатку 10 років нами правили колишні комуністи, потім - 10 років колишні комсомольці, зараз нами починають правити колишні піонери, а змінеться усе лише тоді, коли нами перестануть правити колишні жовтенята. Це і будуть ті самі біблійні 40 років, які знадобилися Мойсею, щоб вивести богообраний народ з єгипетського рабства до обіцяної землі".

Дуже часто процеси, які відбуваються в Україні після здобуття нею незалежності, порівнюють з цією біблійною історією.

Дійсно, є багато схожого.

Ізраїльський народ пориває з Єгиптом і прямує до власної землі. Народ України пориває з радянською імперією і відроджує незалежну державу.

Ізраїльський народ має своїм поводирем самого Бога, який іде перед ним у вигляді вогняного стовпа. Народ України має перед очима мрію про волю та свободу, оспівану кобзарями та борену козацькими шаблями та повстанськими багнетами.

Ізраїльський народ крокує до свободи через пустелю, потерпаючи від голоду і спраги. Народ України потерпає від економічної кризи.

Отямившись від напастей, фараон кидається навздогін ізраїльтян. Так само російсько-радянська імперія намагається повернути під свою владу незалежну Україну.

Але є і відмінності.

Ізраїльський народ виходить з землі Єгипетської. Народ України залишається на власній землі.

На чолі ізраїльського народу стоїть Мойсей, якого обрав Господь, та Аарон, який стає первосвящеником. Народ України не має свого "мойсея", а обрані народом поводирі не виправдовують сподівань і спокушаються владою і можливостями. Навіть Церква в Україні розділена, а суспільство не є релігійномонолітним. Більш того, священнослужителі більше нагадують ізраїльтян, що відлили золотого тельця і почали приносити йому жертви, ніж біблійних пророків.

Але є дещо важливіше за паралелі і історичні розбіжності.

Під час виходу з рабства народ отримує Божі Заповіді.

Ми звикли розглядати усе пов'язане з релігією та Біблією як духовне, піднесене, потойбічне. Як те, що необхідне для душі та її спасіння, а тому не має зв'язку з реальним життям.

Але законодавство, дане не горі Синай, є нічим іншим як, говорячи сучасною мовою, Конституцією або Головним Законом облаштування суспільства, яке звільнилося від рабства та крокує до свободи на своїй землі.

Умовно 10 Заповідей можна розділити на дві групи: чотири, що стосуються відносин людей з Богом, і шість, які регулюють стосунки між людьми. Але якщо придивитися, навіть перші чотири можуть бути витлумаченими у суто земному, соціальному вимірі.

Саме 10 Божих Заповідей складають основу моралі і визнаються трьома світовими і традиційними для України релігіями - християнством (без поділу на конфесії), юдаїзмом та ісламом. Саме ці принципи лежать в основі загальнолюдських цінностей, за якими живе цивілізоване людство, але які, таке враження, залишилися забутими десь у глибинах нашої загадкової душі та припали пилом атеїзму, консьюмерізму та невігластва.

Без зміни світогляду ніякі зміни неможливі ані в людині, ані в суспільстві. Недостатньо вийти з рабства, треба перестати бути рабами і стати вільними людьми та суспільством вільних людей.

Можливо, варто продовжити ту розмову з суспільством, яка особисто для мене розпочалася зі сцени Майдану. Саме тоді стало зрозуміло, що невдоволення народу було викликано корупцією, брехнею і насильством, які є прямим порушенням Заповідей "не кради", "не лжесвідч" і "не вбивай". Але щоб змінити світ довкола, треба спочатку змінитися самому. Або, як казав герой роману Бернара Вербера: "Якщо хочеш побачити зміни в майбутньому, стань цією зміною вже сьогодні".

Давайте спробуємо крок за кроком порозмірковувати над кожною з 10 Божих Заповідей в перспективі побудови в Україні вільного суспільства вільних людей, для яких справжніми цінностями є Свобода і Відповідальність, Гідність і Взаємоповага, Чесна Праця і Взаємодопомога.